Электронные книги по юридическим наукам бесплатно.

Присоединяйтесь к нашей группе ВКонтакте.

 


 

 

 ББК67.

А 59

Відповідальний редактор     І.Д. Борис

Котюк В.О.

К59      Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. — К.: Вентурі, 1996. — 208с.

I5ВN 5-7707-9599-9

В курсі лекцій розкривається соціальна цінність теорії права, основні концепції права, форми права, структура і види норм пра­ва, система права і законодавства, право і правовідносини, право і правосвідомість, правовий статус особи і права людини, законність і правопорядок, поняття і види правопорушень, а також питання реалізації і застосування правових норм

Для студентів юридичних вузів і факультетів, викладачів, науко­вих працівників

ББК 67.021я73

„1202000000-7 К         Ї996

В.О Котюк, 1996

I5ВN 5-7707-9599-9


Глава І Предмет і методи загальної теорії держави і права

§1. Загальна теорія держави і права як суспільна наука

Наука являється однією із форм суспільної свідомості, яка включає в себе різні погляди, ідеї, теорії людей і суспіль­ства, в тому числі економічні, політичні, філософські, пра­вові, релігійні, моральні й інші. Всі вони в кінцевому ре­зультаті визначаються суспільним буттям, умовами і потре­бами матеріального і духовного розвитку суспільства.

В нових соціальних умовах наука — це не тільки форма суспільної свідомості, вона стає безпосередньою виробни­чою силою, так як будь-яка діяльність людини прямо або опосередковано зв'язана із застосуванням науково-техніч­них досягнень, певних знань, в тому числі гуманітарних. Якщо взяти економічні науки, то в останні роки ми побачи­ли недостатній їх розвиток в минулі десятиліття. Це нега­тивно впливає на розвиток нашої економіки і весь соціаль­ний розвиток. Законодавство Українців свою чергу, повин-но відображатй^ак^^ірноагі економічного і політичного ""розвитку" сустль^тва.""3аконодавство може стимулювати "економічний і духовний розвиток суспільства, якщо воно науково обгрунтовано. Якщо ні, то закони можуть гальмувати такий розвиток, а іноді можуть і нейтрально відноситись до такого розвитку. Наука — це система достовірних знань про Об'єктивні закони розвитку природи і суспільства, які були набуті в ході історичного розвитку суспільства. Завдання науки полягає в тому, щоб дати правильне пояснення яви­щам природи і суспільства. Прогрес науки полягає в тому, що вона все повніше і глибше відображає реальну дійсність.

Всю сукупність наук можна класифікувати на дві великі групи: природничі і суспільні. Таке протиставлення в певній Мірі умовне тому, що суспільство, цивілізація, як і окрема людина, — це також частина природи, яка виділилась із рос­линного і тваринного світу і підпорядковує всю природу своїм Потребам.

Суспільні науки досліджують розвиток людського суспіль­ства. Іноді суспільні науки називають гуманітарними (в пе-


рекладі з латині — людство). 1шїі!слілмшщки.шсо2к можна класифікувати на філософію, соціологію,.політологію, політ-'^іі      ^^ібвотощо

Наука, яка об'єктом свого дослідження_має державу!право, нізивасться.праврврю-айх юридичнаю_наукаю. І /Теорія держави і права, будучи юридичною наукою, в той І ( же час являється політичною наукою, як певна частина по­літичної науки. Теорія держави і права являється приклад­ною суспільною наукою, порівняно з соціолопєю_(з латині — вчення про суспшьство7ТЧГЩіол1)пя~а^оТсторичний матері­алізм також вивчає державу і право, але в загальному ви­гляді. Разом із тим, між теорією держави і права і соціоло-їІєю_існу-Є тісний взаємозв'язок. СоціолоШ дає теорії за­гальний метод пізнання держави і права, а теорія держави і права дає конкретний матеріал для широких філософських і соціологічних узагальнень, необхідних для розкриття ^найбільш загальних закономірностей розвитку суспільства/ ІГзв'язку з великою дезінтеграцією цих та інших наук ми маємо тут небагато успіхів, тому що юристи недостатньо використовували філософію, а філософи минулих десятиліть (на відміну від Канта і Гегеля) майже не знали юриспруден­цію. Крім того, політики держави і суспільства дуже мало прислухались до висновків представників науки.

Загальна теорія держави і права виникла як посередник між галузями юридичних наук і соціологією. Вона узагаль­нює досягнення галузевих юридичних наук, разом із тим дає їм загальні поняття, такі, як «держава», «право», «за­конність», «правопорушення» тощо.

(\   Р Загальна теорія держави і права є наука суспільна (гумані-

^    тарна), прикладна (стосовно соціології), політична, а також

юридична або правова. Теорія держави ї права являється

також методологічною наукою по відношенню до галузевих

юридичних наук.

Вся сукупність наук про державу і право^становить право-зна^ствр~або юриспруденцію. Ці науки можна класифікува­ти на 7_групі

.    1) філософія права, правова соціологія, правова (юридич­на) психологія;

2) теорія держави і права;


3)       історія держави і права;

4)       галузеві юридичні науки;

)  5) міжгалузеві юридичні науки (прокурорський нагляд,

(житлове право тощо);

!   6) науки, які вивчають міжнародне право і державу;

І   7) спеціальні прикладні науки (судова медицина, психіат-

ірія). _—

§2. Предмет загальної теорії держави і права

Держава і право являються об'єктом вивчення багатьох суспільних наук, в тому числі і юридичних. Галузеві юри­дичні науки досить глибоко вивчають окремі сторони дер­жавно-правової надбудови. Разом із тим, вони не можуть дати системний аналіз розвитку держави і права, а тим більше окремих груп або всіх держав і всього права. Безсистемне дослідження і вивчення держави і права не дає повного ана­лізу закономірностей розвитку держави і права. Це можна порівняти з правилами математики, коли одні правила ви­вчені, а інші ні.

Тому системне дослідження і вивчення держави і права вимагає загальної самостійної науки — теорії держави і пра­ва. Щоб визначити предмет будь-якої науки, необхідно ви­значити коло тих питань, які досліджує та чи інша наука. Неможливість визначити предмет науки означає, що ця на­ука не має самостійного значення, що її поглинають інші науки.

Предметом багатьох юридичних наук являється право, а інших — держава. Предметом юридичної науки «у

^5-фактор

 я'як зае№нермуван№^шш>мічних„і  який має загальнообов 'язковий ха-

інших суспільних

рактер.,                                                           

Термін «теорія» грецького походження і означає: дослі­джує, пізлаєл_уіщадьшоє. В широкому розумінні сьогодні теорію трактують як систему понять, ідей, уявлень в тій чи іншій галузі знань в процесі пізнавальної діяльності люди­ни. Тому теорія держави і права є узагальнююча система знань про державу і право. Вона є системою основних по-


 


нять державно-правових явищ, які виражають виникнення, розвиток і функціонування держави і права.

Ми ще з дитинства мислимо і говоримо поняттями логіки. Формальна логіка вивчає загальні закони мислення: понят­тя, судження і умовивід. Теорія держави і права вивчає такі базові-поняття і категорії: «держава», «правова держава», «право», «зак^онягстБУГ^травовідносини» й інші.

Загальна те^йГдержіВйТітрава вивчає загальні законо­мірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Закономірність — це внутрішній і необхідний зв'я­зок між двома суспільними явищами. Виявити законо­мірності — значить виявити суть даного явища, закони розвитку держави і права, причини і наслідки і т.п. На­приклад, в роботі Ф.Енгельса «Походження сім'ї, приват­ної власності і держави» встановлено, що незважаючи на специфіку виникнення держави в Афінах, Стародавньому Римі і в германців, загальними закономірностями виник­нення держави для всіх народів є виникнення моногамної сім'ї, приватної власності і протилежних антагоністичних класів. Родове суспільство розпалось тому, що виникла моногамна сім'я, яка в свою чергу породила приватну власність, що привело до виникнення протилежних анта­гоністичних класів.

Предмет теорії держави і права не співпадає з предметом інших галузевихч юридичних наук. Предметом теорії держа­ви і права являються загальні закономірності виникнення, розвитку, призначення і функціонування держави і права. В зв'язку із цим її називають загальною теорією держави і права на відміну від теорії державного (конституційного) права, теорії цивільного та кримінального права і т.п.

Теорія Держави І Права — не няука^_ЯКЯ ДЯР учягя понюшці

пшішаа^^р^^де^жа^^^травоТ^:[а^Iриклад, в понятті «держа­ва» ми вивчаємо тип держави, форми держави, функції і т.п. По суті загальна теорія держави і права — це логіка юридич­ної науки, азбука юриспруденції, без якої неможливо ви­вчати галузеві юридичні науки. Таким чином, предметомзд-гальної теорії„держави і^рта явтютіОЗ.,ШШЛШІ-3£ишио^.. мцшпапіяишікмення,-розвитку> і функціонуммшЛержавк!.Х права.


§3. Соціальне призначення і цінність теорії держави і права як науки і учбової дисципліни

Значення будь-якої теорії надзвичайно важко оцінити, тим більше, якщо вона правильна. Правильність теорії можна перевірити лише практикою. Практика дає узагальнюючу систему знань, яка реально відображає розвиток природи або суспільства. Тому правильна теорія не може обійтись без узагальнення практики державного будівництва і реалі­зації права в правовідносинах. Володіючи теоретичною нау­кою, можна пояснити минуле, зрозуміти сучасні явища і за­глянути в майбутнє. Майбутній, перспективний розвиток держави і права можна моделювати, прогнозувати, відобра­жати на рівні найвищих здібностей яснобачення, телепатії тощо. Це надзвичайно складна діяльність, яка вимагає ве­ликих знань, набутого досвіду закономірностей розвитку держави і права, вміння аналізувати і узагальнювати дер­жавно-правові явища. Щоб займатись такою діяльністю, по­трібно мати певний запас знань по правознавству, оволоді­ти методологією пізнання, методами аналізу і синтезу, зако­нами і принципами соціології і філософії, психології і педа­гогіки, конкретно-науковими методами дослідження.

Аналізуючи розпад Радянського Союзу, можна прийти до висновку, що він розпався внаслідок відсутності концепції перебудови, стихійності, непослідовності, внаслідок непра­вильної економічної політики, в результаті топтання на місці, свідомого і несвідомого розвалу економіки, з-за не­бажання колишнього керівництва реформувати Союз на підставі самовизначення республік, націй і народів, які проживали на території СРСР. На розпад Союзу також вплинули непродумана боротьба з пияцтвом і алкоголіз­мом, аварія на Чорнобильській АЕС, війна в Афганістані, сильний вплив західних країн, особливо США, на розви­ток подій в СРСР, а також спроба «державного переворо­ту» в 1991 р., який підштовхнув союзні республіки до про­голошення суверенітету і незалежності. Якби всі ці факто­ри були враховані, і у керівництва Союзу було бажання реформувати державу на нових принципах, то і наслідки були б іншими.


Разом із тим, зважаючи на ці причинам, Україна добилась суверенітету і незалежності, але ця незалежність не закріпле­на економічно і політично. З 1991 року пройшло п'ять років, а реформ майже ніяких не проведено, в тому числі і держав­но-правових. За п'ять років Україна не змогла, навіть, прий­няти нову Конституцію. Все це проблеми не тільки політичні, але й економічні, зв'язані з відсутностю теорії по реформу­ванню економіки, відсутностю концепції правової реформи, неможливостю створити Конституційний Суд тощо. Таким чином, щоб розвивати державу і суспільство при переході до нової системи господарювання необхідно мати теорію (кон­цепції) всіх реформ, які повинні здійснюватись послідовно, на наукових засадах, з активною участю більшості населення держави. Всі ці реформи повинні бути законодавчо оформ­лені і управлятись при допомозі держави і місцевого само­врядування. Всі ці проблеми пов'язані з теорією Конститу­ційного права, з загальною теорією держави і права.

Теорія, яка перевірена практикою і має науковий харак­тер, вказує шлях державно-правового будівництва, допома­гає досягти найбільших успіхів у цій справі. Значення теорії можна порівняти з людиною, яка знає, куди йти і як досяг­ти тих цілей, яких вона прагне. Із заплющеними очима, навіть знаючи куди йти, чи з поганим поводирем вона не зможе добитись успіхів і досягти своєї мети.

Хоча практик^ являється критерієм істини, теорія повин­на передувати практиці, прогнозувати розвиток держави і законодавства. При допомозі теорії можна і потрібно про­гнозувати розвиток державно-правових явищ. Теорія має прогностичну функцію. Цінність теорії полягає в тому, що вона виконує такі функції: відображає державно-правові яви­ща, аналізує і узагальнює їх, прогнозує, моделює і оцінює їх з позицій загальнолюдських цінностей. При допомозі теорії вдалось сформувати концепцію, принципи правової держа­ви і громадянського суспільства, які почали реалізовуватись в нашому суспільстві.

Теорія являється методом пізнання і розвитку сучасності. Вона дає визначення основних понять і категорій право­знавства, які служать методом для галузевих юридичних наук. Наприклад, правильне визначення поняття права має над-


,'г

звичайно важливе значення не тільки для правознавства, але і для практики, в розвитку і функціонуванні держави, суспіль­ства, політичної і економічної системи. Це має значення для кожної конкретної людини, оскільки загальна теорія займається розробкою концепції прав людини.

Теорія держави і права допомагає визначити не тільки ті чи інші державно-правові явища, але і їх суть, закономірності & розвитку. Наприклад, перехід від одного типу держави і права до іншого має свої закономірності. Вони обумовлені способом виробництва, формами власності і соціально-кла­совою структурою суспільства. Перехід від авторитарного державного режиму до демократичного режиму також має свої закономірності.

її-

Теорія держави і права потрібна студентам-юристам, щоб краще зрозуміти історію держави і права. Вона дає теоретич­ну підготовку до вивчення окремих галузей права. Загальна теорія держави і права допомагає правильно реалізовувати і застосовувати норми права, приймати законні і обгрунтовані рішення. Без знання дії нормативно-правових актів в часі, просторі, по колу осіб не можна кваліфіковано приймати £ ..рішення по справі, вирішувати юридичні спори тощо. ^ Вивчення теорії держави і права має на меті підготувати $Г, студентів до аналізу і узагальнення державно-правових явищ. { ,її вивчення необхідне для того, щоб випускники юридич-, них вузів могли самостійно застосовувати теоретичні знан-^ ня в практичній роботі, щоб розвивати правове і діалектич-!Х*е мислення. Теорія держави і права підвищує рівень про-Ур фесійної культури юриста і його правосвідомість.

^                   §4. Методи загальної теорії держави і права

Я Методологічну основу загальної теорії держави і права і ^ всієї юридичної науки складає філософія і її методи. •^ Держава і право являються надбудовою над економічним базисом. Маркс і Енгельс вважали, що буття є первинним, а свідомість — вторинна. Цей закон вони перенесли на співвідношення економічного базису і надбудови — держа-і права. Разом із тим вони підкреслювали, що економіка ше в кінцевому підсумку визначає державу і право. Прак-


 


тичне життя за останнє століття показало, що свідомість або держава і право ще більше впливають на розвиток еко­номічних і виробничих відносин.

Держава і право не пасивні продукти економічного роз­витку, вони і самі активно формують ту чи іншу економіч­ну систему. Між економічним базисом і державно-право­вою надбудовою існує тісний діалектичний взаємозв'язок. Право і законодавство можуть стимулювати економічний розвиток, можуть гальмувати його або нейтрально відноси­тись одне до одного. Держава може виконувати свої зав­дання і функції стосовно економічного, політичного і соці­ального розвитку суспільства.

Загальна теорія держави і права виходить із того, що дер­жавно-правові явища доступні пізнанню на підставі законів і категорій матеріалістичної діалектики: закону єдності і боротьби протилежностей, переходу кількісних змін в якісні, закону заперечення заперечення, а також філософських категорій — явище і суть, форма і зміст, аналіз і синтез, причина і наслідок, свідоме і несвідоме, право і безправ'я тощо. Всі ці закони і категорії студенти будуть вивчати по філософії і філософії права. Таким чином, загальна теорія держави і права використовує діалектичний метод пізнан­ня державно-правових явищ, суть якого зводиться до того, що всі явища в суспільстві мають свій початок і кінець (виникають, розвиваються і зникають), всі вони бувають в безперервному русі і взаємообумовлені.

Разом із тим, використовуючи діалектичний метод пізнан­ня, не завжди можна добитись пізнання явищ природи і суспільства. Досить часто потрібно встановити стан явища в той чи інший період. Для цього використовується також метафізичний метод, суть якого зводиться до того, що при його допомозі ми фіксуємо сучасний стан явища або має­мо його «фотографію». Іншими словами, пам'ятаючи, що все розвивається і змінюється по законах діалектики, нам потрібна «фотографія», стан державно-правових явищ, щоб проаналізувати і узагальнити їх. Тому при вивченні і пізнанні правових явищ потрібно застосовувати єдність діа­лектичного і метафізичного методів, наприклад, при ви­вченні стану злочинності і правопорушень.


Крім того, при вивченні держави і права використовуються -матеріалістичний і ідеалістичний методи. Матеріалістичний метод зводиться до визнання первинності матерії і вторин­ності свідомості, відповідно економічного базису і надбудови. В Радянському Союзі цей метод домінував і ігнорувався, кри­тикувався ідеалістичний метод. Термін «щеалізм» походить від грецького слова «ідея», який означає філософський напрям, що визнає ідею, дух, свідомість, відчуття первинним, вихід­ним, а природу, матерію, буття — вторинним, похідним. Його вважали спорідненим з релігією. Тому ідеалістичне розуміння історії — це система поглядів, яка вбачає визначальну силу суспільного розвитку в ідеях, теорії, свідомості людей.

Сьогодні ми повинні визначити, що ідеї, теорії і свідомість дюдей мають вирішальне значення в пізнанні і розвитку дер­жавно-правових явищ. Не тільки потреби і інтереси правлять світом, але й ідеї. Наприклад, ідею «диктатури пролетаріату» більшовики на чолі з Леніним реалізували в Росії (СРСР). Якщо стосовно західних країн ця ідея могла б бути реальною, то відносно Росії вона не могла реалізуватись нормально.

ЇЛ

Досягнення природничих і гуманітарних наук свідчать про те, що наші пізнання форм існування матерії розширилися. Не тільки свідомість, але і мова, і мислення (думки) є матері­альними. Тому поділ філософів на матеріалістів і ідеалістів по суті безпідставний, оскільки за останніми даними науки свідомість, дух — це особливий вид матерії, яка сьогодні відоб­ражається спеціальними методами. Безумовно, потрібно роз­різняти ідеї, теорії тощо як ідеальні відображення явищ при-- .роди і суспільства. Будь-яка ідея, якщо вона не фантастична «, Чіи ілюзорна — це об'єктивне ідеальне відображення житгя в ", сучасний період або в перспективі. Тому між матеріалістич-Дйим і ідеалістичним підходом до розуміння державно-право-\, Вих явищ існує певний діалектичний взаємозв'язок. ,А< Всі ці методи відносяться до загальнонаукових або загаль-л Ірфілософських методів. Разом із тим, існує багато інших конкретно-наукових, прикладних методів дослідження дер­жави і права: структурно-функціональний аналіз, правове і Моделювання, порівняльне правознавство, системний метод, статистичні і математичні методи, метод конкретно-соціо-, логічних досліджень тощо.

11


Глава II Поняття права: основні концепції

Право — це надзвичайно складне соціальне явище, ос­кільки воно відображає ще більш складніші економічні, по­літичні і соціальні відносини. На протязі всієї історії роз­витку юридичної науки вчені і мислителі прагнули з'ясува­ти, що являє собою право, яка його природа і суть. В ко­лишньому Радянському Союзі відбулось три надзвичайно гострі дискусії з приводу, що являє собою право. Перша із них відбулась в 20-ті роки, коли право розглядали з широ­ких позицій; друга дискусія відбулась в 1938 році, де домі­нував вузький нормативний підхід до розуміння права; тре­тя дискусія відбулась в 80-ті роки, де намітився широкий підхід до розуміння права. В останні десятиліття склалось декілька основних концепцій, намітились різні підходи до його розуміння і визначення. Серед них можна виділити вузько-нормативний підхід, моральний (етичний) підхід до розуміння права, соціологічний і генетичний підходи.

До останнього часу у нас вважалось, що право виникає разом із державою, що держава єдиний творець права. В даному випадку право ототожнювалось із законами і підза-конними нормативно-правовими актами, хоча вони в дійсності не завжди співпадають. В останній час вважається, що право як соціальне явище виникло задовго до станов­лення держави і має соціальну природу. Його виникнення пов'язують із суб'єктивними правами людини, які існували ще в родовому суспільстві. Наприклад, право власності роду і кожного його члена, право на шлюб і сім'ю тощо. Ф.Ен­гельс пов'язував виникнення права із розвитком матеріаль­ного виробництва: на певному дуже низькому ступені роз­витку виникає потреба охопити загальним правилом повто­рювані щодня акти виробництва, розподілу і обміну про­дуктів, потурбуватися про те, щоб індивід підкорився за­гальним умовам виробництва і обміну. Це правило, вираже­не спочатку в звичаї, стає потім законом1. Гегель вважав, що

'Див.: Маркс К., Знгельс Ф.//Соч.—2-е изд.—Т.5.-С.17О.

12


Справо виникає або бере початок із права власності і, зокре­ма, із права володіння, користування і права розпоряджен­ні ця. Таким чином, право як суб'єктивні права і обов'язки, як зві звичаї виникло задовго до виникнення держави, а з ^виникненням держави воно продовжувало розвиватися.

.              §1. Нормативний підхід до розуміння права

.Починаючи з 30-х і до 80-х роківмаші уявлення про право здились до розуміння його як класового регулятора су-іільних відносин. В цей період класовий підхід домінував ^ «ад загальнолюдськими цінностями в нашій теорії і прак-ц і звівся до догматизму і метафізики. Його суть полягала і тому, що бралось яке-небудь одне положення марксизму і злютизувалось як єдиний підхід до розуміння соціальних рюищ, в тому числі і до права. Зокрема, з «Маніфесту Кому-гістичної партії» Маркса і Енгельса було взяте положення, і буржуазне право — це воля класу буржуазії, яка вираже-1,'йа в законі, воля, зміст якої визначається матеріальними ^умовами життя класу буржуазії. Разом із тим, відкидались положення, що право — це реальні правовідносини, що це - міра свободи, рівноправ'я усіх громадян тощо.

Нормативний підхід до визначення права офіційно був ізнаний в 1938 році на 1-й Всесоюзній нараді наукових І практичних працівників юридичних установ і вузів. Цей іідхід полягав в тому, що норми права відрізняли від іших соціальних норм (звичаїв, традицій, моральних, злітичних, релігійних норм) за певними ознаками. Щоб ззкрити поняття права, як і інші поняття, потрібно ірізнити їх від інших аналогічних соціальних явищ. З їзицій нормативного підходу такими явищами є інші їціальні норми (норма — в перекладі з грецької означає завило поведінки).

1. Норми права відрізняються від інших соціальних норм

найбільш важливі суспільні відно-

и з позицій держави і суспільства. Суспільних відносин , , дзвичайно багато, і вони регулюються нормами моралі, у ^релігійними нормами, нормами громадських організацій і '•Іншими соціальними нормами. Серед усіх цих суспільних

13


їй-


 


 


відносин держава регулює найбільш важливі і для цього видає нормативно-правові акти.

2.     Право — це не одна норма, а сукупність або система норм,
які формально визначені. Формальна визначеність означає, що
право і його норми сформульовані по правилам граматики і
формальної логіки і викладені в нормативно-правових актах.
В зв'язку із цим вони складають Систему писаного права.

3.     Правові норми на відміну від моральних і інших со­
ціальних норм встановлюються або санкціонуються держа­
вою чи окремими її органами від імені держави і відповідно
в межах своєї компетенції. Наприклад, Верховна Рада Ук­
раїни- приймає закони і постанови. Вона може доручати ок­
ремим громадським організаціям розробляти проекти нор­
мативно-правових актів, а потім затверджувати (санкціону­
вати) їх і вводити в дію. Це стосується, в першу чергу, тру­
дового законодавства, коли держава доручає профспілкам
розробляти проекти таких нормативно-правових актів, або
вони по своїй ініціативі їх розробляють.

4.     Оскільки норми права встановлюються або санкціону­
ються державною владою, то вони є загальнообов'язкові для
всього населення, державних органів і посадових осіб. За­
гальнообов'язковість означає, що ці норми повинні викону­
ватись всіма громадянами держави, іноземними громадяна­
ми і особами без'громадянства.

 

5.      Нормьиардаа, на відміну від., інших соціальних норм,
охороняються засобами державного примусу в випадку їх
порушень або погрозою застосування юридичних санкцій.
За порушення норм моралі може наступати моральна відпо­
відальність у вигляді громадського осуду або інших громад­
ських заходів. Держава за порушення норм моралі і інших
соціальних норм таких санкцій не встановлює. Державні
санкції — покарання застосовуються лише за порушення
норм права, які встановлені державою.

6.      В нормах права виражається воля панівного класу, який
знаходиться при владі, або компроміс класів і соціальних
груп, чи воля всього народу. Ця ознака виражає суть права,
тому її часто виділяють як одну із основних ознак права.
Разом із тим, суть права іноді важко визначити, оскільки
інтереси класів і соціальних груп можуть бути приховані.


Відповідно до такого підходу і вказаних ознак можна дати наступне визначення права. Право — це система або су­купність формально-визначених норм (правил поведінки), які встановлені або санкціоновані державою, є загальнообов'яз­ковими для всього населення, державних органів і посадових осіб, охороняються державною владою від порушень, вира­жають волю панівного класу або всього народу (компроміс бо соціаііьііііА ір^іг) і направлені на регулювання і •[охорону суспільних відносин і соціальних цінностей.       /

На протязі минулих десятиліть таке визначення модифі­кувалось в залежності від того, волю якого класу виражало право. Разом із, тим право розумілось як команда, як наказ, загальнообов'язковий до виконання. В даному випадку пра-Ц; во ототожнювалось із законом, і ніякої різниці між ними не існувало. Наприклад, держава приймала п'ятирічні плани розвитку народного господарства, і такий план розглядався як закон, який був обов'язковий для всіх підприємств і орга­нізацій. Право в цих випадках відображало інтереси команд­но-адміністративної системи або партійно-державної бюро­кратії, в першу чергу, а в другу — інтереси робітничого кла­су і всього народу.

Такого ототожнення робити не можна, оскільки в законах часто проявлявся волюнтаризм і свавілля держави по відно­шенню до своїх громадян, до їх прав, свобод і обов'язків. Критикуючи прихильників волюнтаризму, Маркс і Енгельс попереджали, що таке законодавство має антиправовий ха­рактер і являється не чим іншим, як «позитивними санкці-• ями беззаконня»1. Це виникає тому, що закони держави не 'завжди відображають об'єктивний хід розвитку економіч­них, політичних і інших суспільних відносин. В них, особ-

іво при авторитарних, антидемократичних режимах, вира-ся диктат, волюнтаризм партії, вождів якої-небудь соці-

тьної групи. Закріплення волюнтаризму в законодавстві,

ісе відбулося в 30-40 роках, дало змогу розв'язати масовий політичний терор. В 1947 році був прийнятий Указ про бо­ротьбу з розкраданням соціалістичної власності, коли за дрі-

'Див.: Маркс К, Знгельс Ф.//Соч.—Т.1.—С14.


 


14


15


\1

бне розкрадання особа притягувалась до кримінальної відпо­відальності до 10 років позбавлення волі.

Такі проблеми виникають і в останні роки в зв'язку із прий­няттям законодавства по боротьбі з пияцтвом і алкоголіз­мом, із прийняттям податкового законодавства тощо. Разом із тим держава і суспільство не може обійтись без норматив­но-правових актів і законів. Систему нормативно-правових актів, яка створена державою, прийнято називати позитив-! ним. правом. Цей термін закріпився в юридичній літературі і домінував також в правозастосувальнш практиці. В повсяк­денній правозастосувальнш практиці цю систему норм на­зивають правом, хоча в дійсності поняття права потрібно відрізняти від законів і інших соціальних явищ.

§2. Моральний (етичний) підхід до розуміння права

Вузьконормативну концепцію права можна критикувати і з інших позицій. Зокрема тексти законів залишаються на папері, якщо вони не усвідомлені і не засвоєні громадянами і посадовими особами. Закон не може впливати на суспіль­ство інакше, як через масову або офіційну правосвідомість. Тому право — це не тільки тексти законів, а наявність в суспільній свідомості системи понять про загальнообов'яз­кові норми, права і обов'язки, заборони, умови їх виник­нення і реалізації, порядок і форми захисту1.

Історія розвитку суспільства знає цілі епохи і окремі дер­жави, коли існування права обходилось без законів і їх текстів. Наприклад, звичаєве право спиралось на масову право­свідомість, на правову ідеологію суспільства, звичаї і тра­диції.

В сучасний період окремі слова закону взагалі не сприй­маються практикою або міняються за змістом. Наприклад, в тексті закону «Про оскарження в суд незаконних дій поса­дових осіб» вживається термін «незаконних дій», а на прак­тиці цей закон визначає порядок оскарження всіх дій — за-

'Див.: Лейст 0.9. Три концепции права./'/Советское госу-дарство и право.—1991.—№12.—С.4.

16


анних і незаконних. Таким чином, діюче право буває не ровсім таким, що викладено в текстах нормативно-правових гів. Звідси можливе протиставлення «духу і букви зако-►, що вимагає особливих прийомів тлумачення, врахуван-практики правозастосувальної діяльності по правильно-вживанню юридичної термінології, застосування аналогії ава і закону, коли потрібно вирішувати справу на підставі їинципів права і професійної правосвідомості. І ^Суспільна правосвідомість оцінює тексти законів не тільки позицій здорового глузду, але оцінює їх з поняттями спра-їивості і гуманізму. В суспільній правосвідомості є мо-іьні цінності, уява про права і свободи людини, які не зав-зафіксовані в текстах законів. Крім того, тексти законів мають декларативний характер, лозунги, заклики і т.п., на не мають юридичного значення. Таким чином, право не !>же існувати без правосвідомості, оскільки правосвідомість їідображає і формулює правові норми, з однієї сторони, а з Е>угої — правові норми не можуть бути реалізовані без їх свідомлення населенням і посадовими особами. Термін «право» походить від латинського слова «.щз», що значає справедливість. Звідси походить слово юстиція. Люди авжди оцінювали і оцінюють право з позицій справедли-сті. Справедливість — це оціночна категорія, вона має зральний, правовий характер і визначається в кінцевому Іідсумку політекономією, матеріальними умовами життя іюдей. Право повинно виражати юридичні права, свободи, їв'язки так, щоб бути справедливим для всіх суб'єктів су-

ІЬНИХ ВІДНОСИН.

Стародавні римські юристи вміли в нормах права виражати ереси всіх суб'єктів права і на протязі декількох століть так ііфували своє право, що воно стало класичним. Як пщкрес-відомий чеський юрист Мілан Бартошек, звеличенню римського права більш за все сприяли його універсальність і ікість. Творці права вільно черпали «думки, погляди» і бюсвід» з міжнародного спілкування народів, з кожної впли-звої філософії, з кожної своєчасної правової доктрини. Не ^Щцкидаючи значення XII таблиць, римська юриспруденція по шляху коректування традиційних зразків з допомо-ою тієї самої етичної справедливості, етичний образ якої ство-

Міг.ісхрстзо .-остиції України Б І Б Л І О Т В К А


 

рив Піфагор, справедливості в ім'я гармонії і пропорції, на користь того, що повинно вважатись добрим (розумним) і пря­мим на відміну від дурного і кривого1.

Для римських юристів практика була основним джерелом правотворчості, головним критерієм істини. На відміну від дослідників природи, які через проміжні гіпотези йшли до пізнання однієї істини, римські юристи дотримувались ре­лятивізму. Вони визнавали закономірним існування і дію одночасно природного права, характерного всьому живому по його природі. Вчення про природне право було сприй­нято ними із грецької філософії з її розподілом на право, що створене державою, і право, яке йшло від природи. В певній мірі римське правове мислення схоже на інженерне мис­лення, яке допускає в певних межах вибір найбільш раціо­нального рішення.

Таким чином, в основі розуміння права лежить ідея етич­ної справедливості, ідея природних прав людини як особи і громадянина суспільстваГ Законодавець повинен дивитися на себе як на природознавця, вважав Ф.Енгельс. Він не ро­бить законів, він не винаходить їх, а тільки формулює, він виражає в свідомих позитивних законах внутрішні закони духовних відносин2. Таке розуміння природи права спеціа­лісти називають іноді ліберальним на відміну від авторитар­ного, коли в якості головної ознаки виділяється державно-вольовий характер права. Мабуть не випадково на протязі довгого періоду життя в нашій країні ігнорувались права людини, право селянина на землю, право робітників на власність і право розпоряджатись результатами своєї праці.

Діалектичний, всебічний підхід до розуміння права вима­гає відмежувати його не тільки від інших соціальних норм, але і від таких явищ, як безправ'я, правовий нігілізм. Зокре­ма, антиподом права є безправ'я. Право і безправ'я — це дві протилежні парні категорії, які часто можуть переходити одна в одну. Безправ'я означає, що суб'єкт суспільних відносин не

'Див.: Бартошек М. Римское право. Понятий, терминьї, оп-ределения.//М. -1989. - С. 5-6. 2Див.: Маркс К., Знгельс Ф.//Соч.-Т.1.-С162.

18


' тих чи інших законних прав, які передбачені природою, зровим глуздом, мораллю. Ступінь безправ'я людини може різний. Наприклад, раб був майже абсолютно безправ-і, тому що не був суб'єктом правовідносин. У нас в ЗО— гі роки селяни не мали паспортів і не мали права пересу-іня і проживання в містах, що свідчило про їх безправ'я, зправ'я виникає і існує тоді, коли в значній мірі доміну-обов'язки і мало суб'єктивних прав. Це стосується не пси громадян, але й інших суб'єктів правовідносин — іриємств і організацій, а також самої держави і органів, їй держава втрачає більшість своїх прав по відношенню інших суб'єктів права або не використовує їх для свого «лу від внутрішньої чи зовнішньої загрози, така держава ю чи пізно розпадається, занепадає або гине. Тому право івинно передбачати оптимальну сукупність суб'єктивних і обов'язків як держави, так і громадянина, щоб всі '«суб'єкти суспільних відносин могли вільно розвиватись.

Безправ'я процвітає тоді, коли держава і її чиновники тво-|;рять свавілля. Свавілля може виражатись в ігноруванні при-?і родних прав або прав, встановлених законом; прав, свобод і «^законних інтересів особи з боку інших осіб, соціальних груп, ^ посадових осіб. Свавілля може виражатись в різних формах лі в певній мірі може бути узаконене, коли воно закріплюєть-; ся в законах або офіційно підтримується державою. ;   Крайніми формами свавілля є насильство і пригноблення Двсоби як при допомозі державного примусу, так і з боку ; «окремих громадян або соціальних груп. Однією із форм сва-■ вілля є правовий нігілізм, який означає ігнорування прав і законних інтересів особи, держави і суспільства, неповагу До них. Він може бути також різним: відомчо-адміністратив­ним і масовим, з боку населення, що ми й мали в останні фоки так званої «перебудови».

Таким чином, право відрізняється від безправ'я, є його антиподом. Воно не сумісне із свавіллям і правовим нігілізмом. Право є міра справедливості між суб'єктами су­спільних відносин. Воно відображає суспільні правовідно­сини через суспільну та індивідуальну правосвідомість в формі Юридичних прав і обов'язків, які повинні бути відображені в Нормативно-правових актах.

19


рив Піфагор, справедливості в ім'я гармонії і пропорції, на користь того, що повинно вважатись добрим (розумним) і пря­мим на відміну від дурного і кривого1.

Для римських юристів практика була основним джерелом правотворчості, головним критерієм істини. На відміну від дослідників природи, які через проміжні гіпотези йшли до пізнання однієї істини, римські юристи дотримувались ре­лятивізму. Вони визнавали закономірним існування і дію одночасно природного права, характерного всьому живому по його природі. Вчення про природне право було сприй­нято ними із грецької філософії з її розподілом на право, що створене державою, і право, яке йшло від природи. В певній мірі римське правове мислення схоже на інженерне мис­лення, яке допускає в певних межах вибір найбільш раціо­нального рішення.

Таким чином, в основі розуміння права лежить ідея етич­ної справедливості^ ідея природних прав людини як особи і громадянина суспільстваТЗаконодавець повинен дивитися на себе як на природознавця, вважав Ф.Енгельс. Він не ро­бить законів, він не винаходить їх, а тільки формулює, він виражає в свідомих позитивних законах внутрішні закони духовних відносин2. Таке розуміння природи права спеціа­лісти називають іноді ліберальним на відміну від авторитар­ного, коли в якості головної ознаки виділяється державно-вольовий характер права. Мабуть не випадково на протязі довгого періоду життя в нашій країні ігнорувались права людини, право селянина на землю, право робітників на власність і право розпоряджатись результатами своєї праці.

Діалектичний, всебічний підхід до розуміння права вима­гає відмежувати його не тільки від інших соціальних норм, але і від таких явищ, як безправ'я, правовий нігілізм. Зокре­ма, антиподом права є безправ'я. Право і безправ'я — це дві протилежні парні категорії, які часто можуть переходити одна в одну. Безправ'я означає, що суб'єкт суспільних відносин не

'Див.: Бартошек М. Римское право. Понятий, терминьї, оп-ределения.//М. -1989. - С. 5-6. 2Див.: Маркс К., Знгельс Ф.//Соч.—Т.1.-С162,

18


і тих чи інших законних прав, які передбачені природою, >вим глуздом, мораллю. Ступінь безправ'я людини може різний. Наприклад, раб був майже абсолютно безправ-тому що не був суб'єктом правовідносин. У нас в ЗО— і роки селяни не мали паспортів і не мали права пересу-ія і проживання в містах, що свідчило про їх безправ'я, ірав'я виникає і існує тоді, коли в значній мірі доміну-обов'язки і мало суб'єктивних прав. Це стосується не громадян, але й інших суб'єктів правовідносин — зиємств і організацій, а також самої держави і органів, держава втрачає більшість своїх прав по відношенню |і|іщих суб'єктів права або не використовує їх для свого від внутрішньої чи зовнішньої загрози, така держава По чи пізно розпадається, занепадає або гине. Тому право шно передбачати оптимальну сукупність суб'єктивних і обов'язків як держави, так і громадянина, щоб всі 5'єкти суспільних відносин могли вільно розвиватись, гзправ'я процвітає тоді, коли держава і її чиновники тво-. свавілля. Свавілля може виражатись в ігноруванні при-шх прав або прав, встановлених законом; прав, свобод і 5нних інтересів особи з боку інших осіб, соціальних груп, іових осіб. Свавілля може виражатись в різних формах (певній мірі може бути узаконене, коли воно закріплюєть-! в законах або офіційно підтримується державою, зайніми формами свавілля є насильство і пригноблення 5и як при допомозі державного примусу, так і з боку гмих громадян або соціальних груп. Однією із форм сва-е правовий нігілізм, який означає ігнорування прав і анних інтересів особи, держави і суспільства, неповагу >яих. Він може бути також різним: відомчо-адміністратив-і масовим, з боку населення, що ми й мали в останні [ так званої «перебудови». Гаким чином, право відрізняється від безправ'я, є його ^ТИподом. Воно не сумісне із свавіллям і правовим іізмом. Право є міра справедливості між суб'єктами су-їьних відносин. Воно відображає суспільні правовідно-[ через суспільну та індивідуальну правосвідомість в формі ших прав і обов'язків, які повинні бути відображені в лативно-правових актах.

 

 

 

§3. Соціологічний підхід до визначення права

Соціологічний підхід тісно переплітається з етичним, ос­кільки право виступає не тільки як міра справедливості, але і як оцінка взаємовідносин між людьми, між особою і дер­жавою, державою і суспільством.

Право регулює суспільні відносини. При допомозі держа­ви і права суспільство визначає, які відносини потребують правового оформлення і державного захисту. Право вста­новлює межі свободи особи і держави (інших суб'єктів) в цих взаємовідносинах, а також юридичну відповідальність за порушення цих меж. Право по суті обмежує абсолютну свободу своїх суб'єктів, тому що жити в суспільстві і бути вільним від нього неможливо (по Марксу). За висловом Маркса: «Свобода — це є право робити все і займатися всім тим, що не шкодить іншому. Кордони, в межах яких кож­ний може рухатися без шкоди для інших, визначаються за­коном подібно до того, як межа двох полів визначається межовим стовпом. Практичне застосування права людини на свободу є право людини на приватну власність»1.

Свобода людини є однією з вищих соціальних цінностей громадянського суспільства, як і життя, честь і гідність осо­би. Іноді свобода ціниться вище, ніж саме життя людини. Проблема свободи людини — це надзвичайно велика і склад­на проблема.

З позицій соціологічного підходу чисто нормативний підхід до розуміння права зводиться до того, що закони, кодекси — це не право, якщо вони не реалізуються в суспільних відно­синах. Закони, які не реалізуються в суспільних правовідно­синах, можуть бути історичними пам'ятками, деклараціями або шматком макулатури. Такі закони іноді називають «мерт­вим правом» і навпаки, «живе право» — це реальні право­відносини. Без правовідносин немає права, стверджують прихильники цього підходу. Правовідносини — це норми права в дії, вирішальна форма соціального буття права і нав­паки, право — це правовідносини, закріплені в юридичних

'Див.: Маркс К., Знгельс Ф.//Соч.-Т.1.-С400.

20


нормах і відображені в правосвідомості1. Таким чином, «мерт­ве право» — це вже не право, це вже історія права, історія намірів, ідей, ідеалів і т.п. Право називається правом тому, що воно завжди діє і реалізується. Разом із тим, закони мо­жуть існувати і тривалий час не застосовуватись, якщо вони не відмінені — вони існують в потенційному вигляді. На­приклад, в Англії один закон застосували через 150 років з моменту, коли він практично перестав діяти, але не був відмінений.

Щоб більш глибоко зрозуміти природу права, потрібно про­аналізувати, як виникають правовідносини і їх юридичне оформлення. Історія знає два шляхи виникнення правовідно­син. По-перше, правовідносини виникають стихійно або ціле­спрямовано на базі правових ідей, ідеалів, принципів і реа­лізуються в життя. В цьому випадку правовідносини виника­ють раніше законів держави. їх виникнення обумовлене по­требами і інтересами різних класів, соціальних груп, націй або всього народу. Ці правовідносини держава відображає і закріплює в законах і підзаконних нормативних актах.

По-друге, правовідносини виникають на підставі законів, які повинні виражати потреби й інтереси кожної людини і всього суспільства, в тому числі і держави. При переході до ринкових відносин або до іншої економічної системи пра­вовідносини ще не виникли, тому закони повинні виражати закономірності економічного і політичного життя, і на підставі таких законів створюються нові правовідносини. В такому випадку держава вимушена прийняти надзвичайно багато законів, які поки що погано реалізуються. Крім того повинна існувати система законів по регулюванню тих чи інших економічних, політичних і суспільних відносин. Зо­крема, незважаючи нате, що в Україні прийнято більше 500 законів, для переходу до нових економічних відносин ще потрібно прийняти біля 50 законів. Разом із тим існує бага­то нормативних актів, але вони містять багато протиріч, тому правовідносини мають нестабільний характер. Наприклад, в

'Див.: Явич Л.С. Социсшизм: право и общественньш прогресе// М.-1990.-С.23.

21


республіці існує більше ЗО різних податків, які регулюються різними нормативними актами, хоча для регулювання по­датків потрібен один закон або кодекс, який би усунув про­тиріччя і стимулював би розвиток економічних відносин.

Нові правовідносини, як правило, закріплюються дуже повільно, потрібен певний час, щоб вони були усвідомлені і закріплені в законах, мали ефективний механізм реалізації. Соціологічний підхід до права передбачає діалектичну єдність законів і реальних правовідносин.

Реальні правовідносини виникають на підставі реалізації суб'єктивних прав громадян, організацій і самої держави. В літературі розрізняють об'єктивне і суб'єктивне право. До об'єктивного права відносять всі нормативно-правові акти, які прийняті державою і існують незалежно від волі окремої особи. Суб'єктивне право — це сукупність конкретних прав і обов'язків, які належать суб'єкту і можуть бути реалізовані в правовідносинах. Наприклад, згідно з діючим законодавством громадянин має право на автомобіль. Це об'єктивне право, суб'єктивним воно стане, коли громадянин реалізує це пра­во — купить і зможе розпоряджатись ним, як захоче. Тому право — це не тільки правовідносини, але і діалектична єдність об'єктивного і суб'єктивного права. По своєму змісту правовідносини включають суб'єктивні юридичні права і обов'язки, які можуть бути закріплені в діючому законо­давстві або можуть існувати і без юридичного оформлення.

Щоб краще зрозуміти суть і природу права, потрібно та­кож використати функціональний підхід. Право не тільки регулює суспільні відносини, але і охороняє їх від порушен­ня. Право встановлює, яка діяльність і поведінка правомірна, а яка протиправна. Таким чином, антиподом права є право­порушення. Правопорушення — це протиправне, винне, су-спільнонебезпечне діяння, за яке встановлена юридична відпо­відальність. В праві держава визначає, які діяльність і пове­дінка є суспільнонебезпечними і наносять шкоду суспіль­ству або окремій особі. При допомозі законодавства держа­ва забороняє таку діяльність і поведінку. Правопорушення наносять шкоду не самим нормам права, а суспільним відно­синам і соціальним цінностям. Воно порушує суб'єктивні права особи, організації, держави, народу. Головним кри-

22


терієм для відмежування права від правопорушення є реаль­на шкода або суспільна небезпека протиправного діяння.

Разом із тим соціологічний і функціональний підхід ма­ють свої недоліки, оскільки без норм права (законодавства) вони не можуть встановити, яка діяльність і поведінка пра­вомірна і протиправна. Це може бути зроблено тільки при допомозі нормативно-правових актів. Крім того, посадові особи державних органів і громадяни в своїй діяльності по­винні керуватись не однією правосвідомістю, а нормами права.

Таким чином, ми можемо прийти до висновку, що право існує в трьох формах буття: правовідносини конкретна форма, норми законів і правосвідомість абстрактні форми існування. Тому діалектична єдність законів, правосвідомості і правовідносин, єдність об'єктивного і суб'єктивного права складають поняття права як соціального явища. Право відрізняється від інших соціальних норм і соціальних явищ таких, як безправ'я і свавілля, правопорушення.

По своєму змісту право відображає існуючі економічні, моральні, політичні та інші соціальні відносини. В зв'язку із цим норми права мають економічний, політичний, мораль­ний і інший соціальний характер, який держава регулює і бере під свій захист. Тому при допомозі права і законодав­ства ці суспільні відносини трансформуються в правові відно­сини.

Право можна розглядати і як досягнення культури нашої цивілізації, певного історичного розвитку суспільства, ос­кільки воно встановлює рівноправ'я між громадянами. Куль­турний розвиток суспільства визначає зміст і форми права, так само і право впливає на розвиток культури. Не було права між дикунами і варварами, позбавлені були права раби і кріпаки. Право виникає там і тоді, коли всі громадя­ни визнаються юридично рівними і рівноправними. Тому право — це не тільки міра свободи і відповідальності, але і рівність і рівноправ'я всіх суб'єктів суспільних відносин. При допомозі права держава закріплює юридичну рівність гро­мадян, але не може встановити фактичну рівність. Фактич­на нерівність обумовлена природними здібностями людей, рівнем заробітної плати, кваліфікації тощо.

23


На підставі аналізу трьох концепцій можна дати визна­чення права. Право — це одна із форм суспільної правосвідо­мості, яка відображає суспільні відносини в нормативно-право­вих актах, які встановлюються державою, є загальнообов'яз­ковими і охороняються нею від порушень, виражають міру сво­боди і юридичної відповідальності, соціальну справедливість, рівність і рівноправ'я громадян, направлені на регулювання і охорону суспільних відносин і соціальних цінностей.

В літературі існують різні підходи до визначення права. Одні спеціалісти заперечують наявність одного універсаль­ного визначення права, другі вважають, що на підставі син­тезу різних визначень можна дати одне. Таке універсальне визначення дати важко, оскільки складні соціальні явища можуть мати багато визначень.

§4. Генетичний підхід до розуміння права

Підставою для такого підходу була марксистська формула про те, що воля, яка формує право, визначається матеріаль­ними умовами життя цього класу. Акцент переноситься на останню частину цієї формули. В історичному розвитку ви­ділились такі типи права, як рабовласницьке, феодальне, буржуазне, так зване соціалістичне, які були обумовлені ти­пом держави і відповідним способом виробництва. Генезис правових норм потрібно шукати в об'єктивних умовах жит­тя класового суспільства, в історичних, економічних, соці­альних і інших особливостях цього ладу. В даному підході виділилось два напрямки:

1) перший напрямок полягав в тому, що норми права за­
програмовані як правові (Є.А.Лукашова), що економічні й
інші соціальні відносини безперервно вливають «соціаль­
ний сік» через зміст суб'єктивних прав і обов'язків, дякую­
чи чому правові норми визначають економіку;

2)     другий напрямок зводився до того, що право не співпа­
дає із своїм матеріальним джерелом, але по змісту адекватне
йому. Відкидаючи концепцію «природного права», прихиль­
ники цього напрямку вважають, що потрібно визнати лише
таку нормативну систему, зміст якої відповідає певним ви­
могам, наприклад, відображає об'єктивні потреби суспіль-

24


ства; міру свободи індивіда, яка закріплюється в ньому; ви­ражає функції справедливого розподілу соціальних благ; виражає загальні принципи соціальної справедливості.

Зміст права різних епох і держав не співпадає, він змінюєть­ся і відображає природу конкретної формації, пануючі в ньому соціальні інтереси, уявлення і ідеї. Всяка правова сис­тема не застрахована від неточного неправильного відобра­ження об'єктивних інтересів суспільства, класу. «Право ніко­ли не може бути вище, ніж економічний устрій і обумовле­ний ним культурний розвиток суспільства», — писав Маркс1 Разом із тим воно в деяких випадках може бути нижче цієї вимоги, може стимулювати розвиток економічних відносин, гальмувати їх або відноситись нейтрально. В ньому можуть бути норми старі і нові, правильні і неправильні.

Джерелом права згідно із цією концепцією є матеріальні суспільні відносини, які вимагають правового регулювання В правових нормах об'єктивуються в ідеально-нормативній формі зміст тих суспільних відносин, які послужили її дже­релом. Зміст суспільних відносин переходить в правову нор­му, визначаючи її значення, смисл положень і вимог Ці норми усвідомлені державою і виражають волю і інтереси соціальних груп, класів, а також компроміс цих класів.

Поняття права — надзвичайно важливий компонент пра­вознавства. Правильне його розкриття впливає на розвиток наукових досліджень, а також на діяльність правозастосу-вальної практики. Поняття права — це не статична катего­рія, а категорія, яка розвивається, в якій відображаються істо­ричні традиції і громадська ситуація сучасної епохи. Такий підхід цілком природний, так як досягнення істини завжди йде через багатогранні судження, думки і оцінки2.

Цікавий підхід до розуміння права у Л.М. Толстого. Він писав: «Що ж це таке, що називається правом? Якщо мис­лити не по «науці», а по здоровому глузду, то відповідь на це питання буде дуже проста і ясна: правом в дійсності називає-

е.: Маркс К., Знгельс Ф.//Соч.—Т.19.—С19. 2Див. Кудрявцев В.Н., Васильєв А.М. Право: развитие общего понятий // Советское госуд. и право—1985.—№ 7.—С.З-13.

25


ться для одних людей — дозвіл, який дають вони самі собі, заставляти інших робити те, що першим вигідно; для інших — правом називається дозвіл робити все те, що їм не забороне­но. Право подавляє свободу індивіда. Людина створила собі із права ідола, якому поклоняється»1. Це, по суті, природ­ний підхід до визначення права, він співзвучний принципу правової держави: громадянам дозволяється робити все те, що не заборонено державою в законах. Разом із тим, щоб цей принцип діяв, потрібно мати такі закони, які б заборо­няли шкідливу діяльність і поведінку, охороняли суб'єктивні права, свободи і законні інтереси громадян. Право є все те, що говорить (вказує) про права людини (Алєксєєв С.С). Ра­зом із тим, всі природні, життєві, економічні, політичні, культурні і соціальні права повинні бути закріплені в зако­нодавстві і гарантовані державою і суспільством. Крім вка­заних підходів існують і інші концепції права, які свідчать про те, що це складне соціальне явище і до його визначення можна підходити з різних позицій.

'Див.: Толстой Л.Н. О праве. — Голос студенчества. 1910. № 1. — В кн.: Шершеневич Г.Ф. Общая теория права.— М.— 1910.-С.356, 360.

26


Глава III Соціальна цінність, суть, функції і принципи права

§1. Об'єктивна необхідність права і його взаємозв'язок з державою, політикою і економікою

Право відіграє дуже важливу роль в суспільному житті для особи, держави і суспільства. Якби не існувало права, то в суспільстві була б анархія, безладдя, або стосунки між людь­ми вирішувались би з позиції сили. Мораль і інші соціальні норми поки не можуть замінити нормативно-правові акти, які видаються державою.

При допомозі права держава і суспільство юридично закріп­люють рівність і рівноправ'я громадян. Право регламентує свободу діяльності і поведінки особи й інших суб'єктів су­спільних відносин. Право регламентує всю систему юридич­них прав, свобод і обов'язків особи, які можна класифікува­ти на 5 груп: фізичні (життєві), особистісні, культурні (гу­манітарні), економічні і політичні. При допомозі права рег­ламентується організація і діяльність суб'єктів економічних відносин — підприємств, кооперативів, фермерських госпо­дарств тощо. Воно регламентує також організацію і функ­ціонування політичних партій, громадських організацій, тру­дових колективів і т.п.

Право в формі правових звичаїв як природне право з'яви­лось задовго до виникнення держави. Разом із тим, право як юридичне явище виникає одночасно із державою на відміну від природного права. З моменту виникнення держава по­чала пристосовувати правові звичаї до нових економічних і політичних відносин і видавати законодавчі акти для регу­лювання нових суспільних відносин.

В своєму походженні, стабільності, недоторканості, в роз­витку, удосконаленні, зміні, авторитетності і престижі пра­во залежить від держави, оскільки державна влада є основ­ним творцем права.

Держава також залежить від права: у своїй організації, по­будові, структурі, вдосконаленні і розвитку. Держава вико­нує свої завдання і функції, опираючись на систему права і законодавства, так як закони регламентують діяльність дер-

27


жави, її органів і посадових осіб. Держава безпосередньо зв'язана з правом і залежить від нього, і навпаки, система права і законодавства залежить від держави. Цей зв'язок проявляється в правотворчій, правоохоронній і правореалі-»   заційній функціях.

<Л. Право надзвичайно тісно пов'язано з економікою. З однієї у/ сторони економічні (виборчі) відносини визначають систе­му права і законодавства, з іншої сторони система права і законодавства визначає економічні відносини. При переході до ринкової економіки необхідна нова система права і зако­нодавства. Економіка обумовлює право опосередковано че­рез потреби і інтереси особи, соціальних груп, класів. Право визначає систему економічних відносин тоді, коли відбу­вається перехід від однієї економічної системи до іншої, як це відбувається в багатьох республіках колишнього Радянсь­кого Союзу. Крім того, право може стимулювати, гальмува­ти економічний розвиток, а також нейтрально відноситись до розвитку економічних відносин.

Право надзвичайно тісно пов'язане з політикою. Право за­лежить від політики класів, соціальних груп і їх політичних партій. В праві виражається політика класів, партій і всього народу залежно від того, кому належить державна влада. Пра­во, закон — це концентрований вираз не тільки економіки, але і політики держави і суспільства. Законодавство офіційно закріплює цю політику. Політика оформляється в праві у ви­гляді юридичних прав і обов'язків суб'єктів суспільних відно­син. Політика, в свою чергу, залежить від права, оскільки воно є засобом вираження, декларування політики: здійснен­ня реалізації політики; захисту, гарантування політики; пере-

N4. конання, пропаганди на користь певної політики.

                                        §2- Суть і функції права

 

 Явище і суть — філософські категорії, які використову- ються для пізнання соціальних закономірностей розвитку суспільства. Аналіз «явища» як феномена дає можливість виділити і побачити зовнішні його ознаки в практичному житті, як правило, візуально. Категорія «суть» відображає ядро, головні риси явища, які не лежать на поверхні, а по-

28


требують дослідження і застосування теоретичного абстракт­ного мислення. Щоб визначити суть явища, потрібно дуже часто звертатись до полярних категорій, аналогічних явищ, що ми і намагались зробити, відмежувавши право від без­прав'я і правопорушень.

Спеціалісти вважають, щоб визначити суть держави і пра­ва, потрібно визначити або відповісти на два питання: чиї, якого класу, соціальних груп виражаються інтереси в праві і законодавстві, і чиї інтереси вони захищають? Визначаючи суть буржуазного права, Маркс і Енгельс в «Маніфесті Ко­муністичної партії» писали, звертаючись до класу буржуазії, що ваше право є не що інше, як воля вашого класу, яка обумовлена матеріальними умовами життя класу. Це стосу­валось домонополістичного розвитку капіталізму, оскільки суть права в різні епохи змінюється.

Суть права в значній мірі залежить від форм правління і політичного режиму. В умовах диктатури або панування яко­гось одного класу право виражає інтереси певного класу або правлячих груп, партій тощо. При переході до демократич­ного суспільства право і законодавство втрачають свої функції придушення і насильства, вираження волі одного класу. В умовах правової держави і громадянського суспільства пра-1 во виражає інтереси різних класів, соціальних груп шляхом ^досягнення соціального компромісу.

В колишньому Радянському Союзі суть права визначалась залежно від періоду розвитку: в період диктатури пролетарі­ату вважалось, що було пролетарське право, в 60—80-ті роки вважалось, що у нас було загальнонародне право, тобто воно виражало інтереси всього народу з однієї сторони, а з другої — виражало інтереси командно-адміністративної системи.

В останні роки визначити суть права в Україні досить важ­ко, оскільки в умовах переходу до нової економічної систе­ми право виражає інтереси різних соціальних груп населен­ня. Щоб правильно відповісти на це питання, потрібно проаналізувати всю систему права і законодавства і практи­ку його реалізації. Крім того, може існувати не одна суть \1 права, а суть першого, другого і третього порядку (Явіч Л.С.). ***--€уть права конкретизується і проявляється через його функції. Функції права це основні напрямки його впливу на людину і суспільство. Через функції права можна визначити, яку роль відіграє право в суспільстві, як держава використо­вує своє законодавство, з якою метою. Всі функції права можна поділити на загальносоціальні і спеціально-юридичні.

Залежно від сфери впливу на суспільні відносини, завдан­ня і цілі права можна виділити такі функції: економічна, політична, соціальна, екологічна, ідеологічна, гуманістич­на, організаторська, управлінська, орієнтаційна та інші.

До спеціально-юридичних функцій відносяться: регулюю­ча (статична і динамічна), охоронна. Регулююча функція права має своїм завданням регулювати суспільні відносини. Наприклад, норми трудового права регулюють питання ук­ладання, розірвання трудового договору, переведення на іншу роботу, час роботи і час відпочинку, дисципліну тощо.

Регулююча функція поділяється на статичну і динамічну. При допомозі статичної функції держава закріплює ті чи інші суспільні відносини. Наприклад, Конституція України закріплює основи державного і суспільного ладу, систему державних органів тощо. Динамічна функція, регулюючи суспільні відносини, разом із тим стимулює розвиток тих чи інших відносин. Наприклад, норми цивільного права не тільки закріплюють форми власності, але і стимулюють роз­виток економічних відносин. Охоронна функція права зво­диться до того, що при допомозі права держава охороняє всі соціальні цінності суспільства.

§3. Принципи права

В теорії права існує два терміни «принципи права» і «пра­вові принципи». Вони відрізняються один від одного тим, що правові принципи виникають як правило задовго до ви­никнення системи права і законодавства. Правові принци­пи, які закріплені в системі права і законодавства, перехо­дять в принципи права.

Правові принципи це головні ідеї, які виражають основні вимоги до системи права тієї чи іншої держави. Правові прин­ципи — це перш за все категорії суспільної правосвідомості і вони далеко не завжди виражені в системі права і в право­вих нормах. Іноді правові принципи називають головні за-

30


сади, основи, начала, на підставі яких будується система права. По суті без них неможливо свідомо створити нову систему права. Ігнорування їх в процесі правотворчості може привести до протиріч в системі права, що буде негативно впливати на реалізацію права.

Правових принципів і принципів права надзвичайно бага­то. Найбільш повну класифікацію принципів права дав Л.С. Явіч1. Існує ціла ієрархія принципів права, в якій існує пев­на система і субординація. Правові принципи і принципи права постійно знаходяться в діалектичному розвитку і фор­муванні. Наприклад, принципи правової держави виникли задовго до побудови правової держави і лише в процесі ство­рення нового законодавства в Україні знайшли своє відоб­раження.

Всі принципи права можна поділити на загальносоціальні і спеціально-юридичні. До перших відносяться: економічні, політичні, соціальні, ідеологічні, етичні або моральні. Існу­ють основні принципи права, які мають загальний характер і конкретизуються в принципах кожної галузі права і зако­нодавства. Крім того, спеціально-юридичні принципи поді­ляються на галузеві і міжгалузеві. Окремо виділяють прин­ципи правотворчі, правосуддя, правосвідомості, які тісно пов'язані із основними принципами права і підлягають са­мостійному аналізу.

Нині ми відмовляємось від загальносоціальних принципів, характерних для авторитарної системи держави і права: від класового підходу до права, від пріоритету і верховенства держави над особою, від верховенства класових цінностей над загальнолюдськими, від верховенства держави над гро­мадянським суспільством. І навпаки, переходимо до нових принципів: пріоритету загальнолюдських цінностей над кла­совими, верховенства громадянського суспільства над дер­жавою, верховенства правових законів над політичною і фізичною силою держави, різноманітність і рівноправність різних форм власності; свободи підприємницької діяльності,

'Див.: Явич Л. С. Право розвитого социалистического обще-ства: Сущность и принципи.—М.—1978.

31


пріоритету прав і свобод людини над правами держави, а ще точніше парітету прав і обов'язків держави і особи.

Загальна теорія права вивчає основні (головні) принципи права. До них можна віднести:

1)       повновладдя народу;

2)       принципи розподілу влади на законодавчу, виконавчу і
судову;

3)       відповідальність держави перед людиною і суспільством,
і навпаки, людини перед державою;

4)   верховенство права і Конституції над всіма законами і
підзаконними нормативними актами;

5)       принцип законності;

6)       принцип демократизму;

7)       принцип справедливості;

8)       принцип гуманізму;

9)       громадяни здійснюють свої права за принципом «доз­
волено все, що не заборонено законом», а держава за прин­
ципом: «дозволено лише те, що визначене законом».

Серед основних принципів права виділяють правові пре­зумпції і аксіоми. Правові аксіоми — це такі ідеї, положен­ня, які сприймаються без доведення. Правові презумпції — це такі ідеї, які припускають їх істинність без доведення, іншими словами — це припущення. Аксіоми і презумпції дуже важко відрізнити. Серед них можна виділити такі:

право існує в трьох формах: нормативні акти, право­
відносини і правосвідомість;

всяка діяльність, яка не заборонена законом, дозволе­
на;

закон зворотньої сили не має, якщо інше не встановле­
но законом;

закон, який встановлює чи посилює кримінальну відпо­
відальність, зворотньої сили не має;

незнання закону не звільняє від юридичної відповідаль­
ності;

презумпція невинності: ніхто не може бути визнаним
винним в здійсненні злочину, а також притягнутий до кри­
мінальної відповідальності інакше, як за вироком суду;

ніхто не зобов'язаний сам себе звинувачувати;

тягар, обов'язок доведення по кримінальних справах

32


лежить на державі, а по цивільних справах — на позивачеві;

  ніхто не може бути суддею в своїй справі;

  не може бути два покарання за одне й те ж правопору­
шення;

  закон хоч і суворий, але закон;

  немає прав без обов'язків, як і обов'язків без прав;

  як ми відносимось до природи, так і вона до нас;

  хай буде вислухана й інша сторона при здійсненні пра­
восуддя.

Знання основних і галузевих принципів права, аксіом і презумпцій дозволяє юристам і всім громадянам краще орі­єнтуватись в діючому законодавстві і вирішувати справи, особливо коли потрібно застосовувати аналогію права.


2 В. Копок


33


Глава IV Форми (джерела) права

§1. Поняття форми (джерела) права

В сучасній і дореволюційній юридичній літературі спеці­алісти майже однаково підходять до визначення поняття форм (джерел) права, оскільки ці терміни застосовувались ще в стародавньому Римі.

Такі філософські категорії, як «зміст» і «форма» нерозрив­но пов'язані між собою і застосовуються також в право­знавстві. По своєму змісту право виражає економічні, полі­тичні, моральні та інші соціальні відносини. Цей зміст ви­ражається в певних формах, оскільки «зміст формований», а «форма змістовна».

В правознавстві ці категорії мають свою специфіку. Ця специфіка зводиться до того, що зміст і форма права по­винні бути офіційно визнані (прийняті або санкціоновані) державною владою або, в окремих випадках, суспільством. Це офіційне визнання надає юридичну силу формам права. Наприклад, проекти законів і самі закони по своєму змісту і формі можуть бути однакові, але закон відноситься до нор­мативно-правових актів, які мають юридичну силу і всі риси форм права. Проекти законів не являються формою права, оскільки не мають юридичної сили.

Поняття форми і джерела права мають різне значення і ототожнювати їх не можна. Термін джерела права має бага­то значень:

а) його розуміють як сили, які творять право, наприклад,
джерелом права можна вважати волю Бога, волю народу,
правосвідомість, ідею справедливості, державну владу. Вони
можуть мати матеріальний і ідеальний зміст;

б) матеріали, покладені в основу того чи іншого законо­
давства. Наприклад, римське право послужило джерелом для
німецького цивільного кодексу; праці вченого Потьє — для
французького кодексу Наполеона, Литовський Статут — для
Уложенія Олексія Михайловича в царській Росії; ідеї право­
вої держави послужили джерелом для підготовки нової Кон­
ституції України і інших конституційних законів;

34


в) до джерел права відносяться історичні пам'ятники, які
колись мали значення діючого права. Наприклад, Руська
Правда, яка була основним законом в Київській Русі, Зако­
ни Хаммурапі в стародавньому Вавілоні тощо.

г)  під джерелами права також розуміють засоби пізнання.
Наприклад, іноді говорять, що право можна пізнати із закону1.

Вибір терміну «джерела права» приписують Тіту Лівію, який в своїй «історії» називає Закон XII таблиць джерелом права. Історики держави і права ще й сьогодні історичні пам'ятни­ки права називають джерелами права.

В минулому і сьогодні до поняття «джерело права» підхо­дять, по суті, з двох позицій:

1)        його розуміють як матеріальне джерело права — звідки
йде зміст норми або правотворча сила; наприклад, державна
влада, Парламент, Верховна Рада України, Президент Ук­
раїни, судові органи;

2)        формальне джерело права — спосіб вираження змісту
правил поведінки або те, що дає правилу загальнообов'яз­
ковий характер.

Багатогранність терміну «джерело права» вимагає теорію права обійти його і замінити іншим терміном — «форми права». Форми права — це по суті різні види права, які скла­лись історично і які вибирає держава, відрізняються вони по способу оформлення змісту норм права. Це зовнішня форма існування змісту норм права.

Таким чином, форма права це зовнішнє оформлення змісту загальнообов'язкових правил поведінки, які офіційно встанов­лені або санкціоновані державною владою або загальновизнані суспільством -/правові звичаї, рішення, прийняті на всенарод­них і місцевих референдумах.'

§2. Види і характеристика форм права

Історія знає чотири види форм права: І) правовий зви­чай; 2) правовий прецедент; 3) нормативно-правовий акт; 4) договір із нормативно-правовим змістом.

'Див.: Шершеневич ГФ. Общая теория права—М.—1910.—С.368.
2*                                                                                                                            35


1) Правовий звичай це історично обумовлене неписане пра­
вило поведінки людей, яке ввійшло в звичку в силу багаторазо­
вого його застосування на протязі тривалого часу життя сус­
пільства.

Правовий звичай, як правило, санкціонується державною владою, і цією ознакою він відрізняється від моральних, ре­лігійних і побутових звичаїв. Іноді буває надзвичайно важко сказати, являється той чи інший звичай правовим. Наприк­лад, звичай «кровної помсти» — принцип таліону — «зуб за зуб», «око за око». В останні часи цей звичай офіційно нія­кою державою не підтримується, разом із тим він існує в багатьох народів. В минулі століття був розповсюджений зви­чай — виклик на дуель за образу честі і гідності особи. Цей звичай існував тривалий час, поки суспільство і держава не переконались, що він наносить велику шкоду, тому був за­боронений в царській Росії і в інших країнах світу. Правові звичаї відрізняються від інших соціальних звичаїв тим, що в них виражаються суб'єктивні права і обов'язки учасників суспільних відносин, які не закріплені в нормативно-право­вих актах.

В Україні правові звичаї були надзвичайно розповсюджені, починаючи з давніх часів, особливо в період козацької рес­публіки на Запоріжжі і до 20-х років XX століття. Багато при­кладів правових звичаїв приведено в творі Пантелеймона Куліша «Чорна Рада». Вони стосувались організації прове­дення козацької ради, виборів кошового отамана, Гетьмана; призначення покарань козакам, які порушували військову дис­ципліну, займались крадіжками чи не віддавали боргу.

В роки Радянської влади правові звичаї були замінені сис­темою писаного права — нормативно-правовими актами. В останні роки знову з'являється інтерес до цієї форми права, яка, по суті, зв'язана з природними правами людини і обу­мовлена системою місцевого самоврядування.

2) Правовий прецедент. Ця форма права найбільш розпов­
сюджена в англо-саксонській системі права, в країнах Бри­
танської співдружності, США.

В цих країнах існує дві форми права: нормативно-правовий акт і правовий прецедент, який домінує над нормативними актами. Закони і інші нормативні акти являються лише осно-

36


вою для формування правового прецеденту і вирішення кон­кретних справ. Це дає можливість, опираючись на закони, шліфувати систему права, пристосовувати її до нових умов.

Термін «прецедент» означає вперше. Правовий прецедент це така форма права, коли конкретному рішенню суду чи адміністративному органу надається нормативний характер, і воно являється загальнообов 'язковим для всіх аналогічних справ. В залежності від того, хто приймає це рішення, правовий прецедент поділяється на судовий і адміністративний. Пра­вовий прецедент іноді називають правом, яке створене су­дом. В США, наприклад, кожний рік видається близько 450 томів, в яких публікуються такі норми права. Ця форма пра­ва майже недоступна для більшості населення країни, ос­кільки їх надзвичайно багато. Ними можна користуватись, коли використовується електронно-обчислювальна техніка. Правовий прецедент в США і Англії має свої відмінності.

В більшості країн світу ця форма права не прижилась або офіційно не визнається. В колишньому Радянському Союзі і в Україні правовий прецедент офіційно не визнається як форма права, хоча в окремих Постановах Пленуму Верхов­ного Суду України по конкретних справах, які являються загальнообов'язковими для всіх судів, можна знайти не тільки роз'яснення діючого законодавства, але і нові норми або частину норми права. Офіційно вважається, що суд не має права творити нові норми права, займатись правотворчістю, а лише роз'яснювати, тлумачити норми закону і практику його застосування.

До правового прецеденту можна віднести, в певній мірі, рішення Верховної Ради України про надання Кримській області статусу автономної республіки, про заборону діяль­ності Комуністичної партії України в 1991 році. Хоча ці рішен­ня і мають характер індивідуальних актів застосування право­вих норм, законів, не виключено, що ці рішення можуть при певних умовах стати правовим прецедентом.

3) Нормативно-правовий акт. Нормативно-правовий акт це юридичний документ, який має загальнообов 'язковий харак­тер, прийнятий компетентними державними органами, підтри­мується і охороняється державною владою від порушень, на­правлений на регулювання суспільних відносин і охорону соці-

37


альних цінностей. Нормативно-правовий акт має всі ознаки права і відноситься до правових актів.

Правових актів досить багато, і їх потрібно відрізняти один від одного. Термін «правовий акт» в правознавстві має три значення: по-перше, це правило правомірної дії — юридич­ний факт; по-друге, результат правомірних дій як елемент правової системи (юридична норма, індивідуальний припис (акт), акт автономного регулювання); по-третє, юридичний документ.

В даному випадку найбільш підходять два останніх зна­чення. Тому правовий акт це письмовий документ, який належним чином оформлений і в зовнішній формі виражає волю держави, її органів, класів, соціальних груп, окремих індивідів, узагальнення практики.

В підручниках по теорії держави і права всі ці акти викла­дені ізольовано один від одного, немає їх системного ана­лізу. Разом із тим, таке узагальнення і класифікація актів потрібні для того, щоб знати їх роль і місце в правовій сис­темі. Всі правові акти мають загальні риси:

1)      вони виражаються в письмово-документальній формі,
мають об'єктивний характер і виступають як юридичні до­
кументи, що виражають реальність правових норм або про­
цес їх реалізації;

2)      вони мають вольовий характер. В них виражаються інте­
реси і воля держави, народу, суспільства, окремих держав­
них органів, посадових осіб. В зв'язку із цим вони мають
юридичну силу;

3)  в цих актах закріплюються елементи правової системи
— юридичні норми, узагальнення практики, індивідуальні
приписи, автономні рішення окремих осіб. Вони мають офі­
ційний характер1;

4)  всі ці акти складають єдину систему правотворчості, а
також реалізації і застосування правових норм. Ліквідація
або витіснення якої-небудь групи актів веде до порушення
механізму правового регулювання суспільних відносин;

'Див.: Алексеев С.С. Общая теория права./'/В 2-х томах — М.-Т.2.-1982.-С. 192-201.

38


5) через правові акти населення отримує інформацію про зміст права — правові знання, про суб'єктивні права і обо­в'язки тощо. Ці акти виконують ідеологічну, орієнтовну, інформаційну, регулюючу, охоронну й інші функції права. Вони існують у вигляді фрагментів фізичного (матеріально­го світу) і сприймаються людьми як образ права, почуття права і законності.

В самому загальному вигляді всі правові акти можна поді­лити на дві великі групи: 1) нормативні акти; 2) індивіду­альні акти. Разом із тим в практичному житті ми зустрічає­мо чотири різновидності таких актів:

1) нормативні юридичні акти — акти правотворчості ком­
петентних органів держави або населення в результаті різних
референдумів. Вони складають основу системи права і зако­
нодавства;

2)      інтерпретаційні акти нормативного або індивідуального
характеру. Це акти офіційного тлумачення правових норм,
які мають загальнообов'язковий характер або обов'язкові
тільки для конкретної справи, якщо це казуальне офіційне
тлумачення. Вони доповнюють першу групу правових актів.

3)      індивідуальні акти застосування правових норм, які ма­
ють владний характер, обов'язкові тільки для учасників кон­
кретної справи і мають одноразовий характер. Наприклад,
рішення суду, Укази Президента про нагородження тощо.

4)      акти реалізації прав і обов'язків суб'єктів суспільних
відносин. Наприклад, договори, заповіт. Вони виражають
автономні рішення окремих осіб, правомірні дії і направ­
лені на реалізацію права.

Всі ці акти відрізняються один від одного юридичною си­лою, дією в часі, в просторі і по колу осіб.

Нормативно-правові акти — основна і майже єдина фор­ма права в Україні. Ця форма права має свої великі пере­ваги.

1) Нормативно-правовий акт дає можливість найбільш чітко, ясно і однозначно сформулювати зміст правових норм, юридичних прав і обов'язків. Якість нормативно-правових актів в значній мірі залежить від діяльності правотворчих органів, від розвитку юридичної науки в суспільстві, від рівня суспільної правосвідомості.

39


 



2)   Нормативно-правовий акт дає змогу досить швидко до­
вести до населення зміст норм права. Засоби масової інфор­
мації — телебачення, радіо, преса являються основними за­
собами передачі інформації про зміст норм права, друге місце
займають окремі видання законів, кодексів, збірників нор­
мативно-правових актів.

3)       Ця форма права, на відміну від інших форм права, дає
можливість відносно оперативно змінювати чи доповнюва­
ти їх.

4)   Наявність такої форми права дає змогу добре проводи­
ти систематизацію і кодифікацію, а єдиний збірник законів
найбільш зручний для користування. Нормативно-правові
акти можна систематизувати при допомозі збірників і ком­
п'ютерів (ЕОМ).

Разом із тим нормативно-правові акти мають свої недо­ліки. Оскільки суспільні відносини постійно розвиваються, то вони вимагають оперативного внесення змін і доповнень до них, що робити в нинішніх умовах досить складно, ос­кільки це вимагає багато часу.

Всі нормативно-правові акти мають офіційний характер, оскільки вони видаються державою або її окремими органа­ми. В зв'язку із цим вони мають юридичну силу. Юридична сила це специфічна властивість нормативно-правових актів, яка розкриває їх співвідношення і залежність за формальною обов язковістю та визначається місцем правотворчого органу в апараті держави. Нормативно-правові акти відрізняються від інших правових актів наступними ознаками:

1)       нормативно-правові акти мають владний характер і ви­
даються в межах компетенції того чи іншого державного
органу або загальнонародних чи місцевих референдумів;

2)       вони мають певну форму і назву, передбачену для актів
тих чи інших державних органів, наприклад, Верховна Рада
України видає закони і постанови;

3)   всі нормативно-правові акти повинні мати правовий
характер, відповідати Конституції, принципам правової дер­
жави і громадянського суспільства або актам загальнонарод­
ного референдуму;

4)   вони повинні бути офіційно опубліковані і мати ме­
ханізм їх реалізації;

40


5) всі нормативно-правові акти є не тільки формою права, але в певній мірі і джерелом права, мають офіційний харак­тер як для держави, так і для громадян.

На підставі такого аналізу можна дати визначення норма­тивно-правового акту. Нормативно-правовий акт — це пись­мовий юридичний документ, який виданий державою чи окре­мими її органами, має владний, загальнообов'язковий харак­тер, в якому закріплюються офіційні правила поведінки загаль­ного характеру, що забезпечуються і охороняються державною владою і направлені на регулювання суспільних відносин1.

4. Нормативно-правовий договір. Іноді цю форму права на­зивають договір із нормативно-правовим змістом. Це така форма права, в якій закріплюються юридичні права і обо­в'язки учасників суспільних відносин, умови і зміст, юри­дична відповідальність сторін. Такий договір повинен відпо­відати діючому законодавству України.

Нормативно-правові договори поділяються на два види: 1) договори, які укладаються між підприємствами, організаці­ями і громадянами. Перший вид договорів можна поділити також на два види:

1)      договори, які укладаються між Україною і іншими дер­
жавами або окремими державними органами. Ці договори
вивчаються міжнародним правом. Вони, як правило, рати­
фікуються Верховною Радою України. Наприклад, Договір
про Співдружність Незалежних Держав (1991 р.), яка утво­
рилась на базі республік колишнього Радянського Союзу
після його розпаду;

2)      договори (угоди), які мають приватний міжнародно-
правовий характер. Ці договори укладаються між підприєм­
ствами і організаціями України і зарубіжних країн. Такі до­
говори можуть укладатися не тільки між підприємствами,
але і між громадськими і політичними організаціями.

Договорів, які укладаються між підприємствами, організа­ціями і громадянами України досить багато. Вони мають правовий характер і враховуються, як юридичний документ

'Див.: Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та дер­жави. — К.-1992.-С.55.

41


(акт) при розгляді спорів в Арбітражному Суді (між підприєм­ствами і організаціями) і в загальних судах, якщо учасником такого договору є громадянин.

§3. Види нормативно-правових актів

Нормативно-правовий акт являється основною формою права в Україні. Всі нормативно-правові акти за юридич­ною силою поділяються на Закони і підзаконні акти. Вони створюють систему писаного права в Україні, і їх надзви­чайно багато.

Основними нормативно-правовими актами є закони. За­кон — це нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної влади (Верховної Ради України) або всього народу (під час проведення референдуму), який регулює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю і інтере­си більшості населення і має найвищу або вищу юридичну силу по відношенню до всіх інших нормативно-правових актів. В зарубіжних країнах закони приймаються Парламентом, Кон­гресом, Сеймом, Національними Зборами, Верховною Ра­дою тощо.

Всі закони поділяються на три великі групи залежно від їх юридичної сили, за значенням і місцем в системі законо­давства:

1) конституційні закони або основні: Конституція (Основ­
ний закон) України, Закон «Про громадянство», Закон «Про
Президента України», Конституційний Договір між Верхов­
ною Радою України і Президентом від 10.06.1995 р., Закони
про вибори тощо;

2)     звичайні або поточні закони, які регулюють інші важ­
ливі суспільні відносини. Наприклад, закон «Про статус
суддів» від 15 грудня 1992 р., «Про підприємництво» від 7
лютого 1991 р.;

3)     надзвичайні закони, які приймаються в необхідних ви­
падках, передбачених Конституцією. Україна поки що та­
ких законів не має.

За суб'єктами видання закони поділяються:

1) закони, які прийняті Верховною Радою України;

2)      закони колишнього СРСР, які регулюють відносини,

42


що не регламентовані законами України і не суперечать Кон­ституції і законам України;

3) закони Автономної Республіки Крим (діють тільки на території Криму).

Підзаконні нормативно-правові акти — це такі акти, які прийняті компетентними державними органами чи уповнова­женими державою іншими суб'єктами на підставі закону, відпо­відно до закону і в порядку його виконання.

Підзаконних нормативно-правових актів надзвичайно ба­гато, але їх можна класифікувати на п'ять великих груп:

1)       акти державних органів України (Укази Президента,
Декрети, Постанови Кабінету Міністрів, Постанови Верхов­
ної Ради України і її Президії, інструкції і накази міністерств,
адміністрації області, району, підприємств);

2)       акти колишнього Президента СРСР, Ради Міністрів
СРСР з питань, що не врегульовані, і не суперечать законам
України;

3)       акти Автономної Республіки Крим;

4)       міжнародні договори, укладені і ратифіковані Вер­
ховною Радою України згідно із Законом України «Про
дію міжнародних договорів на території України» від
10.12.1991 р.;

5)       інші підзаконні нормативні акти:

 

акти Всеукраїнського і місцевих (локальних) референ­
думів;

рішення окремих громадських об'єднань, уповноваже­
них державою (делеговане законодавство);

рішення трудових колективів (зборів і рад трудового
колективу);

протести органів прокуратури з приводу незаконності
нормативних актів, якщо ними припиняється дія таких актів.
Всі ці акти повинні мати певні реквізити: хто видав, дата
видання, назва акту, підпис уповноваженої особи, печатка.

43


Глава V Поняття, структура і види норм права

§1. Поняття і характерні риси норм права

В попередніх темах ми розглянули поняття, основні оз­наки і визначення норм права. В даному випадку розгля­немо поняття однієї норми права, оскільки в діяльності державних і інших органів необхідно застосовувати окремі норми права або їх групу. По суті ми починаємо розгляда­ти структуру права, починаючи з найменшої елементарної його частки.

Норма права відрізняється від інших соціальних норм і норм природного права наступними ознаками:

1) норма права — це таке правило поведінки, яке регулює
найбільш важливі суспільні відносини, на відміну від інших
соціальних норм. Наприклад, перехід вулиці пішоходам доз­
воляється тільки на зелене світло світлофора згідно із Пра­
вилами дорожнього руху;

2)      норма права — це формально визначене правило пове­
дінки, яке зафіксоване в нормативно-правовому акті по за­
конам формальної логіки і граматики;

3)      це правило поведінки встановлене або санкціоноване
державою чи її окремими органами і має офіційний харак­
тер на відміну від інших правил поведінки;

4)      норма права є загальнообов'язкова для виконання всім
населенням і посадовими особами державних органів. Ці
норми права повинні (зобов'язані) виконувати також іно­
земні громадяни і особи без громадянства, а також всі поса­
дові особи найвищих органів державної влади;

5)      це правило поведінки формулюється у вигляді юридич­
них прав і обов'язків суб'єктів суспільних відносин. В ньому
можуть бути сформульовані тільки права або тільки обов'яз­
ки. Наприклад, в ст.38 Кодексу законів про працю закріпле­
но право працівників при звільненні з роботи подавати пись­
мову заяву за два тижні до звільнення;

6)      норма права — це правило поведінки, яке охороняється
державною владою від порушень, а у випадку порушень дер­
жава застосовує юридичні санкції;

44


7) ці правила поведінки можуть змінюватись або відміня­тись тими державними органами, які їх приймали або ви­щестоящими органами.

Таким чином, норма права — це офіційне, формально виз­начене, загальнообов'язкове правило поведінки, яке встанов­люється або санкціонується державою, охороняється нею від порушень, направлене на регулювання найбільш важливих су­спільних відносин і охорону соціальних цінностей шляхом вста­новлення юридичних прав і обов'язків суб'єктів права.

§2. Структура норм права

Це питання стосується структури всієї системи права, по­чинаючи від структури норми права і її елементів, видів норм права, форм права — нормативно-правових актів, правових інститутів, підгалузей і галузей права.

З позицій філософії структура — це відносно самостійна і стійка єдність елементів, їх відносин і цілісності об'єкта, які забезпечують тотожність самому собі. Структура нерозрив­но зв'язана із системою. Характеристика об'єкта з позицій системи і структури дає суть системно структурного аналізу.

Філософське поняття структури потрібно ув'язати із спе­цифікою правових явищ, з їх природою, змістом, соціаль­ним призначенням і місцем в системі права.

Структура правових норм повинна визначатись стосовно всіх видів норм, а не тільки норм — правил поведінки1. В зв'язку із цим різні види норм мають різну структуру. До ос­таннього часу недостатньо вивчена структура відправних норм права, норм принципів, понять тощо. Ці правові норми юри­дично закріплюють правове становище суб'єктів суспільних відносин. Воно здійснюється шляхом логічного словесного означення або вказування на одну-дві ознаки або повну де­фініцію. Ці ознаки виступають в якості структурних елементів відправної норми права. Ця структура може співпадати зі стат­тею закону, а може й не співпадати. Наприклад, повна логіч­на структура норми права є законодавче визначення форми вини — умислу і необережності (ст.ст. 8, 9 Кримінального кодексу України), в першому випадку. В другому випадку законодавець «урізує» логічну структуру норми права, коли

45


керується потребами законодавчої техніки і правозастосуваль-ної практики. Наприклад, в ст.108 Кодексу законів про пра­цю вказується, що «робота в нічний час (ст.54) оплачується у підвищеному розмірі, встановленому законодавством Украї­ни». Розшифровуючи ст.54 Кодексу законів про працю, ми знайдемо, що при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на 1 годину, і нічним вважаєть­ся час з 10 год. вечора до 6 год. ранку.

Іншу структуру мають норми — правила поведінки. Більшість спеціалістів теорії права називають повну струк­туру таких норм — логічною структурою правових норм. Разом із тим існує багато норм, які не мають повної логічної структури. Наприклад, норми-приписи. Вони викладені в особливій частині Кримінального кодексу, Кодексу про ад­міністративні правопорушення. В зв'язку із цим окремі ав­тори пропонують розглядати їх структуру окремо2.

Всі норми права виражаються в нормативних актах. По своїй формі — це мовно-логічні, словесно-документальні викладення тексту нормативного акту. По своєму змісту в нормах права (актах) викладаються юридичні права і обо­в'язки, обставини, при яких вступає в дію та чи інша норма, міра юридичної відповідальності за порушення таких норм.

В структурі логічної норми права виділяють три елементи: гіпотезу, диспозицію і санкцію. Така структура правової нор­ми по своїх функціях повинна ефективно регулювати суспільні відносини, забезпечити потреби суспільства і дер­жави в такому регулюванні, передбачити державний примус в випадках праюпорушень. Ця норма має автономний регу­люючий вплив.

Гіпотеза — це така частина правової норми, в якій виража­ються обставини і умови, при яких наступає дія, реалізація юридичних прав і обов'язків, виникають юридичні факти і правовідносини. Гіпотеза встановлює і обумовлює сферу і межі регулюючої дії диспозиції.

'Див.: Норми советского права. Проблеми теории//Подред. Байтина М.И. и Бабаева В.К. Саратов—1987. 2Див.: Алексеев С,С. Общая теория права.—Т.2.—С.59.

46


Диспозиція — це така частина норми, в якій записане саме правило поведінки суб'єктів, що виражається в юридичних правах і обов'язках. Вона вказує, що суб'єкти можуть і зо­бов'язані робити, яка поведінка і діяльність заборонена цією частиною норми.

Санкція — це частина норми, в якій закріплюються заходи державного примусу в випадку невиконання обов'язків або порушення диспозиції. Санкція наступає або може наступа­ти, коли існують факти протиправної, винної, суспільно-небезпечної (шкідливої) діяльності чи поведінки.

Структуру правової норми можна виразити по такій схемі: «якщо—то—інакше». Наприклад, в п.І ст.147 Кодексу за­конів про працю записано, що «за порушення трудової дис­ципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення». Повну логічну структуру цієї норми можна виразити так: якщо буде порушення трудової дисципліни працівником, то відносно нього власник має Право згідно з трудовим кодексом (стату­тами і положеннями про дисципліну для окремих категорій працівників) застосувати тільки один з таких заходів стяг­нення: 1) догана; 2) звільнення; дотримуючись процедури застосування дисциплінарних стягнень, передбачених ст.ст.139, 147—149 Кодексу законів про працю.

Цей приклад показує, що структура логічної норми права не співпадає зі статтею Кодексу. Більшість статей норма­тивно-правових актів мають тільки двочленну структуру правової норми. В зв'язку із цим проф. С.С.Алєксєєв про­понує окремо розглядати структуру норми-припису. Він пише, що трьохчленна схема, яка має суттєве значення для характеристики логічних норм, не відповідає структурі ре­альних норм-приписів, не співпадає зі статтею закону і, на­впаки, в одній статті може бути 2-3 і більше різних норм права1.

Для правових норм-приписів характерна побудова, яка виражає жорсткий закон організації її змісту і має два ос­новних елементи: гіпотезу і диспозицію або диспозицію і

'Див.: Алексеев С.С. Вказ. праця.—С.59.

47


санкцію, які вказують на ті юридичні наслідки, які наступа­ють при наявності передбачених нормами умов. В регуля­тивних (правоустановчих) нормах ця частина називається диспозицією, а в охоронних (заборонних) має назву санкції, яка вказує на державно-примусові заходи до правопоруш­ників.

Елементи норм-приписів умовно можна викласти по схемі: «якщо — то». Наприклад, в ч.І ст.140 Кримінально­го кодексу вказується: «таємне викрадення індивідуаль­ного майна громадян (крадіжка) — карається позбавлен­ням волі на строк до трьох років або виправними робота­ми на строк до двох років». Теоретики права першу час­тину таких норм називають гіпотезами, оскільки це забо­ронні норми права. Спеціалісти по кримінальному праву цю частину норми називають диспозицією. Існує й інша думка, що в таких заборонних нормах гіпотеза і диспози­ція співпадають, або розуміють один з елементів норми умовно, оскільки вона може бути викладена в інших стат­тях нормативного акта. Іноді можуть бути відсутні санкції правової норми. Відсутність санкції в нормі означає, що вона знаходиться в іншій нормі або полягає в тому, що діяння, всупереч нормі, не породжують ніяких юридич­них наслідків або має місце «санкция ничтожности» — дії не відбулись, не здійснились. Виключення гіпотези або санкції правової норми в якості її складових частин грун­тується на підставі змішування норми із статтею норма­тивного акту. Дійсно, ряд статей Конституції та інших законів не мають посилань на умови їх застосування або на наслідки їх порушення. В таких випадках гіпотезу або санкцію потрібно шукати в інших статтях, інших актах або встановлювати логічним шляхом1. Іноді в законодавстві ми можемо зустрічати відсилкові санкції типу: «відпові­дальність наступає згідно закону». Як правило, така відпо­відальність може бути визначена в Кримінальному кодексі та інших законодавчих актах.

ІДив.: Недбайло П. О. Советские социалистические правовш норми. — Львов.—1959.—С57.

48


Всі гіпотези, диспозиції і санкції можуть бути різних видів: 1) за складом — прості і складні; 2) за ступенем визначе­ності змісту — абсолютно визначені, відносно визначені, оціночні і альтернативні; 3) крім того, санкції поділяються на каральні (штрафні) і відновлювальні — поновлення в правах і т.п.

Разом із тим, стосовно структури правової норми потрібно підкреслити, що аналіз законодавчих актів показує, що та­ких повних логічних правових норм дуже мало. Визиває сумнів сам термін «логічна структура правової норми».

1)       По-перше, всі правові норми і статті нормативно-пра­
вових актів повинні бути логічними з позицій законів фор­
мальної логіки. Якщо існують алогічні (неправильні) нор­
ми, то вони повинні бути виправленими.

2)       По-друге, всі норми права, які викладені в нормативно­
му акті, мають різний характер і види, які входять в структу­
ру нормативного акту. Всі вони в тій чи іншій мірі форму­
ють структуру і зміст нормативного акту і застосовуються в
процесі практичної діяльності.

3)       По-третє, всі ці види норм дуже тісно взаємопов'язані
між собою, мають свою ієрархію. Як правило, в практичній
діяльності застосовується не одна норма права, а весь нор­
мативно-правовий акт. Тому так звана «логічна структура»
правової норми — це не що інше, як логічна структура нор­
мативного акта. Всі нормативно-правові акти повинні мати
свою логічну структуру, в яку входить багато гіпотез і дис­
позицій, а іноді і санкцій. Вивчаючи структуру правової
норми, потрібно вивчати також і структуру нормативно-пра­
вового акта, який повинен мати гіпотези, диспозиції та
санкції.

§3. Види правових норм

Класифікація норм права на види дозволяє розглядати їх, як більш високий рівень структури права, порівняно із струк­турою окремих норм права. Цей підхід дозволяє більш сис­темно підійти до вивчення права, розуміння його властиво­стей, функцій і ролі окремих норм права. Це має надзвичай­но важливе значення не тільки для практики реалізації і за-

49


стосування права, але і для діяльності правотворчих органів. Наукова класифікація як логіко-предметна, творча аналітич­на робота по осмисленню правових знань дозволяє упорядити їх, розмежувати і узагальнити, а це в свою чергу дозволяє більш ефективно їх вивчати. Така класифікація дозволяє:

1)       більш чітко визначити місце кожного виду юридичних
норм в системі права і їх взаємозв'язки;

2)       з'ясувати функції правових норм і їх роль в механізмі
правового регулювання;

3)       мати схему шляхів і засобів правового впливу на суспільні
відносини;

4)   точно визначити межі можливості регулюючого впливу
права на суспільні відносини;

5)  значно покращити правотворчу і правозастосовчу
діяльність в суспільстві і державі1.

Правильність і повнота класифікації залежить, перш за все, від вибору її основи або критеріїв класифікації. Найбільш суттєвим критерієм розмежування правових норм є їх функ­ціональна роль. За цим критерієм юридичні норми спеціа­лізуються на регулюванні тих чи інших суспільних відно­син. В процесі спеціалізації обособлюються групи норм, які виконують ті чи інші функції при здійсненні правового ре­гулювання2. Такий критерій, як функціональна роль, обу­мовлює інші підстави класифікації.

І. По функціональній ролі в механізмі правового регулю­вання норми права класифікують:

а) отправні, первинні і похідні (доповнюючі і конкретизу­ючі). Перші визначають основи правового регулювання су­спільних відносин, а другі конкретизують їх. При допомозі цих норм визначаються цілі (мета), завдання, принципи, направлення, правові поняття і категорії. Всі ці норми не­однорідні. Серед них можна виділити: норми-начала, нор-ми-принципи; норми-аксіоми; норми-презумпції; норми-дефініції;

'Див.: Норми советского права. Проблеми теории//Подред. М.И. Байтина и В.К. Бабаева.Саратов, 1987. 2Див.АпвксеевС.С. Общаятеорияправа—М., 1982.—Т.2.—С.37

50


б) норми — правила поведінки. Це норми безпосереднього
регулювання поведінки людей і суспільних відносин. Вони
вказують на взаємні права і обов'язки суб'єктів, умови їх
реалізації, вид і міру реакції (санкції) держави по відношен­
ню до правопорушника.

Норми — правила поведінки поділяються іноді на регуля­тивні і охоронні. Охорона соціальних цінностей при допо­мозі норм права — це також спосіб регулювання, тому такі норми можна назвати і регулятивними;

в)  загальні і спеціальні. Ці норми відрізняються за ступенем
загальності і об'ємом (сферою) дії. Наприклад, в Криміналь­
ному кодексі і в інших кодексах є дві частини: загальна і
особлива. В першій частині закріплюються загальні норми,
а в другій — конкретні норми.

Н. По предмету правового регулювання.

їх іноді називають галузеві норми права. До них відносять: конституційні, адміністративні, цивільні, трудові, кримінальні, процесуальні тощо.

Галузеві норми права в залежності від змісту і характеру предмета регулювання поділяються на матеріальні і проце­суальні норми права. Матеріальні норми права, на думку Маркса, мають свої процесуальні форми. Один і той же дух повинен надихнути судовий процес і закони, так як процес є тільки форма життя закону, прояв його внутрішнього жит­тя1. Процесуальні норми не завжди можна виділити в окре­му галузь права. Разом із тим існують вони в Цивільно-про­цесуальному кодексі, Кримінально-процесуальному, Арбіт­ражно-процесуальному кодексах.

III. По методу правового регулювання. Ці норми поділяють­ся на імперативні, диспозитивні, заохочуючі і рекомендуючі.

Існує чотири способи впливу на поведінку суб'єктів через механізм правового регулювання: І) державно-владний (або імперативний), направлений на забезпечення юридичних обов'язків, встановлених державою; 2) автономний — дозво­ляє самим суб'єктам встановлювати юридичні права і обо­в'язки і їх виконувати; 3) заохочуючий — цей метод стиму-

'Див.: Маркс К., Знгельс Ф.//Соч.—Т.1.-С158.

51


лює бажану і необхідну для держави і суспільства, соціаль­но-позитивну і активну діяльність і поведінку; 4) рекоменду­ючий — він пропонує найбільш доцільну з позицій держави і суспільства поведінку. Відповідно із цими методами норми права класифікуються на:

1)     імперативні норми — це категоричні норми, які обов'яз­
кові для всіх;

2)     диспозитивні норми — вони приписують варіант поведін­
ки, але при цьому вказують суб'єктам можливість в межах
законних засобів врегулювати її на свій розсуд;

3)     заохочувальні норми — надають можливість різним суб'єк­
там стимулювати позитивну соціально-активну поведінку.
Наприклад, в Кодексі законів про працю закріплені норми,
які передбачають оголошення подяки, премії за добру роботу;

4)  рекомендуючі — це такі норми, які рекомендують різним
суб'єктам займатись тією чи іншою підприємницькою діяль­
ністю.

IV.  За формою вираження припису норми поділяються на
управомочні, зобов 'язуючі і заборонні.

Управомочні (правоустановчі) — дають суб'єктам право на здійснення позитивних дій, передбачених законом. Наприк­лад, громадянин має право прийняти або відмовитись від заповіту на протязі 6 місяців з моменту його відкриття.

Зобов 'язуючі норми — зобов'язують суб'єктів виконати певні позитивні дії. Наприклад, по договору купівлі-продажу по­купець зобов'язаний оплатити вартість майна, а продавець — продати якісну річ.

Заборонні — ці норми встановлюють обов'язок особи ут­риматись від певного роду дій. До них відносяться норми особливої частини Кримінального кодексу, Кодексу про ад­міністративні правопорушення.

V.  По суб'єктах правотворчості: норми представницьких
органів державної влади; норми глави держави (Президен­
та); норми органів державного управління; норми, встанов­
лені громадськими об'єднаннями, трудовими колективами,
загальнонародним чи місцевим референдумом.

VI.  По сфері дії в просторі: загальнодержавні і локальні
(місцеві); по сфері дії в часі: постійні — не визначені в часі,
тимчасові — норми, які прийняті на невеликий строк.

52


VII. Норми за дією на коло суб'єктів: загальні норми — вони розповсюджують свою дію на всіх громадян, спеціальні розповсюджують свою дію тільки на певну групу суб'єктів; виняткові — ці норми у передбачених законом випадках вилучають, усувають дію норм щодо певних суб'єктів.

Це основні критерії класифікації норм права. Можуть бути й інші критерії класифікації. Наприклад, можна виділити норми позитивного і природного права; по соціальному змісту — економічні, політичні тощо.

53


Глава VI Система права і система законодавства

§1. Поняття, основні риси і структура системи права

Різноманітні види норм права і нормативних актів в на­ціональних системах права дуже тісно взаємопов'язані, обу­мовлені вони системою політичних і економічних відносин, які існують в суспільстві.

В останні роки виділяють два поняття «система права» і «правова система». Поняття «правова система» включає в себе всі правові явища: систему права і законодавства, пра­вовідносини, правосвідомість і правову культуру, законність і правопорядок тощо. Система права входить в правову сис­тему.

Право будь-якої держави являє собою не просто сукупність правил поведінки, але і певну систему норм, які зв'язані внутрішньою єдністю. Ця внутрішня єдність обумовлена суттю права, його принципами, політичною і економічною ■системами. В сучасній державі право повинно не тільки відпо­відати загальному економічному стану, не тільки бути його вираженням, але також бути внутрішньо погодженим вира­женням, яке не спростовувало б само себе в силу внутрішніх -протиріч1. Єдність права обумовлена не тільки суттю, але 'Змістом і функціями щща, які об'єктивно визначаються єднїстю суспільних відносин, формами власності, конкурен­цією між індивідами і різними організаціями. Всі ці відно­сини відображаються в системі права і обумовлені різними інтересами. В будь-якому суспільстві існують загальнонаці­ональні (загальнонародні) інтереси і приватні інтереси, з яких лоТТчно витікає поділ права на приватне і публічне.

Приватне право (цивільне, сімейне, торгове) охоплює нор­ми, які^^с^думку~заxідниx юристів виражають інтереси осо­би або захищають інтереси приватних власників. В нашій країні термін «приватне право» не прижилось, оскільки не існувало приватної власності.

'Див.: Маркс К., Знгельс Ф. Соч.//Т.37.-С418.

54


Публічне право (конституційне, адміністративне, фінан­сове, кримінальне) складається із норм, які регулюють відно­сини між державою і громадянами.

З позицій внутрішньої організації системи права, крім норм права, виділяються відносно однорідні компактні підсисте­ми. Ці підсистеми органічно взаємозв'язані між собою гру­пою норм права і утворюють певні інститути і галузі. Таким чином, системамрава складається із різних інститутів права і галузей права. Галузь права — найбільш велике правоутво-рення, яке включає групу правових інститутів.

Система права, її галузі і правові інститути складаються істо­рично. Вони не створюються за бажанням законодавчих органів або вчених. Разом із тим на формування і розвиток системи права впливають система джерел, форм права, систематиза­ція законодавства, правові ідеї, правові принципи, політичні цілі і завдання. Тому в різних державах при одному й тому ж типі держави можуть бути (скластися) різні системи права.

Система права кожної країни відносно стабільна і динаміч­на, в залежності від зміни суспільних відносин, з появою но­вих сфер людської діяльності, яка потребує правового регу­лювання. В Україні нині здійснюється перехід від однієї сис­теми права до іншої, яка відповідає основним принципам правової держави і громадянського суспільства. По суті відбу­вається повне оновлення системи права і законодавства.

Центральне місце в питаннях внутрішньої побудови сис­теми права належить проблемі виділення галузей права. Щоб відмежувати одну галузь права від іншої, потрібно виділити критерії розмежування. Такими критеріями ^предмет пие-тод правового регулювання.

_/ Предметом правового регулювання є суспільні відносини. Вони по своєму змісту неоднорідні. Характер, якість і зміст цих неоднорідних суспільних відносин, їх класифікація і регу­лювання нормативними актами веде до їх класифікації на якісно однорідні суспільні відносини. Наприклад, існують цивільні суспільні відносини, сімейні відносини, госпо­дарські, адміністративні, трудові і відповідні законодавчі акти, які регулюють ці відносини. Тому по предмету правового регулювання вся система права поділяється на галузі права: Цивільного, шлюбно-сімейного, трудового права і т.п.

55


^- Другим важливим критерієм виділення галузей права є метод правового регулювання. Під методом правового регу­лювання розуміють сукупність прийомів впливу права і дер­жавної влади або громадянського суспільства на регулювання суспільних відносин і їх суб'єктів і юридичне закріплення їх в нормативно-правових актах. Найбільше значення для пра­вового регулювання суспільних відносин мають авторитар­ний і автономний методи.

' Авторитарний метод правового регулювання — це держав­но-владний або імперативний. Він заснований на правовій нерівності суб'єктів правовідносин. Як правило, однією із сторін таких відносин є держава, іншою стороною — грома­дянин, підприємства, кооперації, приватні підприємства. Цей метод найбільш характерний для галузей адміністративного, фінансового, кримінального права, коли потрібно застосо­вувати юридичні санкції до правопорушників. ^{Автономний метод надає учасникам суспільних відносин рівні права і обов'язки, закріплює їх відносну незалежність до вступу в правовідносини, а з виникненням правовідносин дає можливість автономно виконувати свої зобов'язання, якщо не виникне конфліктів, які потребують втручання державних органів. Цей метод застосовується в цивільному, економіч­ному (господарському), шлюбно-сімейному, трудовому праві тощо. Разом із тим, є окремі галузі права і законодавства, які вимагають застосування різних методів регулювання.

Таким чином, галузь права це така сукупність якісно однорідних норм права, які регулюють певну сферу суспільних відносин при допомозі тих чи інших методів і складають авто­номну підсистему права і законодавства. В системі права України можна виділити такі головні галузі права^консти-„туційне (державне^/адміністративне.^фінансове/^ивільне, -*/сімейне/трудове, сільськогосподарське (аграрне) Дримінадь-не, кримінально-процесуальне^цивільно-процесуальне^ви-правно-трудове (карно-виправне/^тосподарське (економіч-не^екологічне^земельне.

В окремих випадках в системі права виділяють підгалузі

^права. Це така система норм права, яка входить в окрему

галузь або регулює тісно пов'язані відносини. Наприклад,

право соціального забезпечення розглядається як підгалузь

56


трудового права, виправно-трудове — як підгалузь кримі­нального права. Разом із тим окремі спеціалісти вважають, що це самостійні галузі права.

В системі права окремі галузі можуть об'єднуватись в певні блоки галузей, які нерозривно пов'язані між собою. Наприк­лад, кримінальне, кримінально-процесуальне, виправно-тру­дове.

Кожна галузь права включає в свою структуру правові інсти­тути. Правовий інститут це певна група правових норм, які регулюють найбільш однорідні суспільні відносини і тісно зв 'я-зані між собою. Наприклад, в конституційному праві можна виділити такі інститути, як інститут громадянства, виборча система тощо; в цивільному праві — інститут власності, зо­бов'язання, спадкове право тощо.

Разом із тим, слід підкреслити, що система права дуже тісно пов'язана з міжнародним правом. Міжнародно-пра­вові акти, які ратифіковані Верховною Радою України, по­винні входити в структуру системи права і законодавства національної системи права.

Визначення: Система права — це об'єктивно зумовлена внут­рішня організація і структура права певної держави, яка вира­жає єдність і узгодженість юридичних норм та об'єктивний поділ їх на галузі і інститути відповідно до особливостей суспільних відносин.

Правильне, наукове уявлення про систему права має ве­лике значення як для теорії, так і для практики.

1)       Воно дає можливість правильно удосконалювати систе­
му права, зокрема його кодифікацію, вчасно визначати про­
галини в праві і усувати їх.

2)       Дає змогу зміцнювати законність і правопорядок, пра­
вильно застосовувати норми права, оскільки люба правова
норма діє не ізольовано, а в сукупності з іншими нормами
права різних галузей і інститутів права.

3)       Правильна, чітко визначена система права дає змогу
практичним працівникам і громадянам краще орієнтуватись
в діючому законодавстві, не допускати правопорушень, підви­
щувати рівень правової культури в суспільстві.

4)       Правильне уявлення про систему права дає можливість
правильно створити систему правових наук і учбових дис-

57


циплін в вузах, що, в свою чергу, потрібно для обгрунтуван­ня і розвитку системи права.

§2. Основні галузі права і їх коротка характеристика

а) Однією із основних галузей права є конституційне пра­
во. Іноді його називають державним. Ця галузь права є ве­
дучою, оскільки її норми виражають і закріплюють основи
суспільного і державного ладу, форми правління, національ­
но-державний устрій, організацію, функції і принципи діяль­
ності державних органів, політичну систему громадянського
суспільства, основні права і обов'язки громадян, принципи
виборчої системи, форми політичного режиму і т.п.

Головним джерелом конституційного права є Конституція — основний закон України. Крім Конституції сюди відно­ситься Конституційний договір між Верховною Радою Ук­раїни і Президентом від 10.06.1995 р.; інші закони: Закон «Про громадянство», «Про вибори депутатів Верховної Ради України» тощо.

б) Цивільне право — це сукупність норм, які регулюють
майнові і тісно пов'язані з ними особисті немайнові право­
відносини громадян, державних і кооперативних організацій
Вони закріплюють і встановлюють форми власності, ци­
вільно-правові способи набуття права власності, способи за­
хисту, підстави виникнення зобов'язань і угод.

Норми права регулюють купівлю-продаж, підряд, оренду питання авторського права, винахідництва і раціоналізатор­ства і т.п. Головним джерелом цивільного права є Цивіль­ний кодекс.

в) Кримінальне право — це сукупність норм, що визнача­
ють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, і вста­
новлюють міру покарання. Ці норми зобов'язують громадян
і посадових осіб утримуватись від такої поведінки і діяль­
ності, а відповідні державні органи — порушувати кримі­
нальні справи. Основним джерелом цієї галузі є Криміналь­
ний кодекс.

г) Кримінально-процесуальне право регламентує порядок і
процедуру попереднього слідства, судового слідства, права і
обов'язки учасників кримінального процесу, порядок роз-

58


гляду кримінальних справ і винесення вироку. Ці норми за­кріплені в Кримінально-процесуальному кодексі України.

д) Цивільно-процесуальне право регулює порядок, проце­дуру і принципи розгляду цивільних, трудових, сімейних та інших спорів між громадянами і юридичними особами. Ці норми викладені в Цивільно-процесуальному кодексі.

є) Трудове право регулює трудові відносини між працівни­ком і власником (чи адміністрацією) з приводу укладання трудового договору, розірвання його, умови роботи і оплати праці, розгляд трудових спорів тощо. Основним джерелом є Кодекс законів про працю.

ж) Сімейне право регулює порядок і умови реєстрації шлю­
бу, права і обов'язки подружжя, порядок розірвання шлюбу,
стосунки між дітьми і батьками, опіку і піклування.

з)  Фінансове право — ця галузь права регулює дуже складні
відносини такі, як порядок формування і розподілу державно­
го бюджету, податкова система й інші важливі питання.

§3. Система законодавства і основні види його систематизації

Система права дуже тісно зв'язана із системою законодав­ства. Вона включає законодавство і підзаконні нормативні акти. Разом із тим в системі права виділяються окремі струк­тури, які не можна віднести ні до окремих інститутів права, ні до галузей права, ні до підгалузей права. До такої спе­цифічної форми вираження нормативного матеріалу нале­жить система законодавства. Якщо система права складається в суспільстві історично, то система законодавства створюється раціонально в процесі упорядкування нормативних актів, створення кодексів, збірників законів. Термін «система за­конодавства» має два значення. По-перше, в наукових і уч­бових цілях в поняття «системи законодавства» включають як самі закони, так і підзаконні нормативні акти. По-друге, термін «законодавство» включає тільки закони. Тому таке розуміння є більш точним, оскільки воно включає систему законів, створених Верховною Радою України. Система за­конодавства відрізняється від системи права наступними ознаками:

59


1)       розглядаючи співвідношення «системи права» і «систе­
ми законодавства», потрібно враховувати, що первинним
елементом системи права є норма права, а первинним еле­
ментом системи законодавства є нормативний акт;

2)       по об'єму матеріалу, законодавство ширше системи пра­
ва, так як воно включає в свій зміст, крім норм права, пра­
вові поняття, завдання, цілі і мотиви прийняття норматив­
них актів, програмні положення, декларації, які не входять
в систему права;

3)       внутрішня структура системи права не співпадає з внут­
рішньою структурою системи законодавства;

4)   законодавство не співпадає з галузями і інститутами
системи права, так як воно включає норми різних галузей
права і виконує потреби державного управління, потреби
громадянського суспільства. Наприклад, окремі закони мо­
жуть включати норми цивільного права, фінансового, кри­
мінального і т.п. Верховна рада, приймаючи закони, не може
виходити тільки із галузей і інститутів права, так як закон
регулює різноманітні суспільні відносини.

Таким чином, система законодавства — це сукупність за­конів і підзаконних нормативних актів, які виражають зміст правових норм, принципів, декларацій і направлені на регулю­вання неоднорідної сукупності суспільних відносин.

Нормативно-правові акти з Стародавніх часів підлягали певній систематизації і консолідації. Це давало змогу мати під рукою ті нормативні акти, які потрібні для застосування. В окремих галузях права існує надзвичайно багато нормативно-правових актів, особливо з цивільного і трудового права. Без системати­зації ними важко користуватись. В стародавньому світі прово­дилась систематизація звичаєвого права: Закони XII таблиць в Римі, «Руська правда» в Київській Русі тощо.

Систематизація законодавства почала інтенсивно розвива­тись з виникненням буржуазних держав, які почали приймати велику кількість законів для регулювання економічних і по­літичних відносин. В цей період дуже швидко відбувається кодифікація законодавства. В Європі відбулась рецепція Рим­ського права, тобто пристосування норм римського права до нових відносин. Відбулась і консолідація нормативних актів — тобто поєднання, об'єднання нормативних актів різних епох.

60


Систематизація законодавства відбувається в трьох фор­мах (видах).

1. Інкорпорація — це така систематизація нормативних актів,
яка не вносить ніяких змін в зміст норм права і норматив­
них актів. Вона може проводитись з різних підстав: хроно­
логічно (по року видання нормативних актів), по сферах
правового регулювання. Наприклад, Збірники Постанов Ради
Міністрів УРСР, СРСР.

За юридичним значенням інкорпорація може бути офіцій-> ною і неофіційноюлЗа обсягом вона може бути — загальна (генеральна), галузева, міжгалузева, спеціальна (по інститу­тах і галузях).

За критерієм об'єднання нормативно-правових актів — предметна, хронологічна, суб'єктна (по тих органах, які ви­давали нормативні акти).

2.     Другий вид систематизації — кодифікація. Це така сис­
тематизація або впорядкування нормативних актів, яка по­
в'язана з переробкою їх змісту. Кодифікація може бути тільки
офіційною. Наприклад, в 1992 році було створено 5 комісій
і робочих груп із депутатів і спеціалістів для переробки п'я­
ти кодексів (КК, ЦК, КПК, ЦПК, ВТК). Кодифікація за
обсягом може бути галузева, міжгалузева, спеціальна. За
формою вираження — основи законодавства, кодекси, ста­
тут, закон, положення.

3.     Третьою формою систематизації є створення Зводу За­
конів — це поєднання всіх форм систематизації, в тому числі
і прийняття нових нормативних актів.

§4. Системи права в сучасному світі

В сучасному світі існують різні системи права, що обумов­лено різним національно-історичним розвитком, звичаями, традиціями, релігією. В кожній країні є своя специфіка (особ­ливості), і це питання вивчає порівняльне правознавство. В даному випадку розглянемо лише основні групи сучасних правових систем.

На сьогоднішній день ще залишилась так звана соціаліс­тична системаиправа в кдаїнах<_які_не звернули іхоціаліс-тичної орієнтації (К^^^Куба^В'єтнам). В країнах Східної

61


Європи і колишніх_£е^ггубліках_СРСР йде трансформація системи права, яка направлена на^регулювання ринкових відносин і створення правової держави і громадянського сус­пільства.

Крім цієї системи права спеціалісти (Віктор Клапп) виді­ляють чотири великі системи права:

1)       континентальна система;

2)       система загального права;

3)       система мусульманського права;

4)   системи релігійного (за виключенням ісламу і каноніч­
ного права) і традиційного права.

1. Континентальна система права. її розуміють, як систему цивільного права, яка склалась на підставі рецепції Римсько­го права. її називають так тому, що вона виникла в конти­нентальній Європі, з якої розповсюдилась в результаті коло­нізації в інші країни. Цю систему права краще було б назвати «Європейською континентальною системою», але для зруч­ності і простоти вживають скорочено. Континентальну сис­тему права іноді ще називають романо-германською систе­мою, але цей термін менш точний і не зовсім вдалий стосов­но скандінавських країн і системи австрійського права.

Система континентального права — це система писаного права (Іех. $с_гіріа), для якої нормативні законодавчі акти є головним і майже єдиним джерелом права. Всі інші форми права для цієї системи являються лише допоміжними. Ра­зом із тим вона в своєму чистому вигляді повністю виклю­чає прецедентну форму права, створену судом. Згідно з кон­цепцією цієї системи суд лише знаходить право, але не тво­рить його.

Континентальна система права поділяється на декілька сфер:

а) сфера французького права є еталоном,_зр_ажом-ко_нти-
нентальної системи права. її вплив за межами Франції
найбільш сильний, порівняно з іншими. Головним джере­
лом французького права є Французький цивільний кодекс
1804 року. Іноді його називають кодекс Наполеона, тому що
був створений на його замовлення;

б) сфера австрійського права. Основним джерелом її є
Цивільне уложення 1811 р. Воно засноване на філософській

62


основі природного права і не розповсюдилось за межі авст­рійської частини австро-венгерської монархії;

в)  німецьке цивільне уложення 1896 р. створило ще одну
сферу континентального права. Воно явилось результатом
компромісу між римським і старогерманським правом. Його
вплив розповсюдився і за межі Німеччини;

г)  сфера швейцарського права. її основним джерелом є
Цивільний кодекс і Закон про зобов'язання 1911 р., який
суттєво змінився в 1936 р.;

д)  окрему'сферу створює цивільне право скандінавських
країн. В основі цивільного права Швеції і Фінляндії лежить
імперський кодекс Швеції 1734 р. В Норвегії і Данії цивіль­
не право датського походження, де відсутня його кодифіка­
ція і складається із ряду окремих законів;

є) в деяких країнах створились змішані системи права на підставі злиття континентальної і загальної систем права: Південно-Африканська Республіка, Ізраїль, Філіпіни, Шот­ландія, Японія.

2. Система загального права. Ця система права ще нази­
вається англо-американськрш_правом. По своєму поход­
женню — це прецедентна форма права, створена судом.
Вона має два джерела: загальне право і правоі еправедли^х
вості. їх відмінність продовжує в класифікації англійсь­
кого права. Писане право являється другим джерелом пра­
ва, і наближається воно до континентальної концепції
права.

Письмова форма права являється основою, а рішення суду завершує процес формування норм закону, який застосо­вується так, як вперше був розтлумачений суддею.

Прецедентне право порівняно стабільне і однорідне. Воно включає англійську сферу — країни Британської співдруж­ності і американську сферу.

3.  Система мусульманського права. Мусульманське право в
нинішньому вигляді є в основному доктринальним правом.
Його дія не співпадає з географічними корд6намй~країн з
мусульманським населенням. Існують нації і народи, які
прийняли іслам _в якості_релігіі[, але не сприйняли мусуль­
манське право(бербери в Північній Африці, юруБиіГРПгерії,
індонезїицїуГ"^

63


Оскільки це право з релігійними нормами Корану, то не застосовується до осіб, які сповідують інші релігії. Воно про­довжує діяти в сфері сімейного, спадкового права, даруван­ня і інших інститутів. Стосовно майнового, зобов'язального і торгового права, то тут домінує право континентального або англійського походження. Воно поділяється на сунні-тське право (ортодоксальне) і шиїтське право (гетеродок-сальне), яке застосовується лише в Іраці і Ірані.

4. До четвертої групи відноситься релігійне (крім мусуль­манського) і традиційне право. Це звичаєве право_д.аемен_або релігійне_право в країнах Африки. ВонсГ існує поряд із сис-темо!о~пр1Гв1ГкоШшн1х метрополій.

64


Глава VII Поняття, види і структура правовідносин

§1. Поняття і основні ознаки правовідносин

Право безпосередньо зв'язане з правовідносинами. Воно існує в правовідносинах, оскільки це конкретна форма бут­тя права. Правовідносини — це право в житті, оскільки воно реалізується в них, а в окремих випадках виникає в право­відносинах. Право — це природна і соціальна властивість суб'єктів правовідносин.

Перш ніж розглядати поняття правовідносин необхідно вияснити, що являють собою суспільні відносини і взагалі термін «відносини». Відносини являються універсальним способом не тільки існування, але і розвитку предметів і явищ. В природі і суспільстві всі предмети і явища знахо­дяться в різноманітних зв'язках і відносинах.

Наявність відносин завжди свідчить, що в них є дві сторо­ни, які відносяться одна до одної, тому це є взаємні відно­сини двох сторін. Вони мають зв^язки, коли мають тЙтожні ознаки. Якщо таких ознак немає,* то й відносин немає, а якщо і є, то ми не знаємо, за якими тотожними ознаками вони відносяться. Наприклад, можна виявити відносини між масою Землі і масою Місяця, але не можна виявити відно­сини між масою Місяця і формою правління держави.

Відносини це опосередкований зв 'язок явищ, процесів, пред­метів і т.п. Відносини можуть бути різними, як між явища­ми природи, так і явищами суспільства, між суспільством і природою. Наприклад, національний характер народу в певній мірі залежить від природно-кліматичних і соціаль­них умов існування.

В суспільстві людина завжди знаходиться в певних су­спільних відносинах. Вона живе, працює, спілкується з іншими людьми, в сім'ї, в трудовому колективі і з іншими суб'єктами. Необхідність задоволення потреб і інтересів людей змушує їх вступати в різні суспільні відносини. Суспільні відносини виникають на підставі діяльності і поведінки людей для задоволення своїх матеріальних і Духовних потреб.

З В. Котюк                                                                                                             65


Суспільні відносини надзвичайно різноманітні, їх мож­на класифікувати на різних підставах і на різні види, за­лежно від сфери діяльності: політичні, моральні, еко­номічні, релігійні, правові тощо. їх можна також поділи-ти на^матеріальнї, які стосуються економічного базису і надбудови -^політико-гузавові. Такий поділ в певній мірі умовний, тому що всі вони дуже тісно переплетені і взає­мозв'язані.

Аналогічно і правові відносини, які відносяться до над­будовних і по своєму змісту можуть мати матеріальний ха­рактер, їх суть корениться в матеріальних життєвих відно­синах (Маркс К.). Правовідносини безпосередньо зв'язані А державою і^)омадянс_ьким..суспільстлом^ системою за­конодавства і^равом. Система права і законодавства за­кріплює певні суспільні відносини, охороняє їх в^д пору­шень, регулює їх в інтересах держави і суспільства (класів і соціальних груп). У нас вважалось, що правовідносини не можуть існувати без права, точніше законодавства, вста­новленого державою. Є закон — єй правовідносини або можуть бути. Разом із тим можуть бути й інші ситуації, коли закон є, але немає правовідносин. І навпаки, є право­відносини, але немає законодавства, яке б регулювало і за­кріплювало ці відносини. Тому розуміння правовідносин в повній мірі залежить від того, яїГми розуміємо поняття права.

"""В "минулому ми не мислили правовідносин без норм пра­ва. Сьогодні можна сказати, що в суспільстві існує дві групи правовідносин:_1) ті, які офіційно визнані державою, відоб­ражені і закріплені в нормативно-правових актах; 2) ті пра­вовідносини, які офіційно державою не визнані, але в силу звичаїв, традицій, культури фактично існують в житті. Для перших держава встановлює моделі норм, які викладені в законодавчих актах, бере їх під свій захист і т.п. Другі — існують самостійно в житті, якщо держава їх прямо не забо­роняє. П^вовідносіши відрізняються від інших^соціальних відносин наступними ознаками:

1) всі правові відносини мають вольовий ідеологічний ха­рактер, тому що вони виникають і проявляються в зв'язку з виявленням волі їх суб'єктів;

66


2)      учасниками правовідносин можуть бути не всі індивіди,
як в моральних відносинах, а тільки ті, які згідно із законом
є правоздатними і дієздатними. Наприклад, шлюбні право­
відносини можуть виникати, коли особи досягли певного
віку, являються правоздатними, дієздатними або набувають
повної дієздатності після реєстрації шлюбу;

3)      для правовідносин характерні специфічні зв'язки сторін
у формі взаємних прав і юридичних обов'язків (природних
або встановлених нормативно-правовими актами, звичая­
ми). Вони завжди пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав
і обов'язків;

4)  в суспільствах і державах, де визнається тільки система
писаного права (закону), офіційно визнаються тільки такі
правовідносини, які відповідають законодавству;

5)      в основі виникнення правовідносин знаходиться юри­
дичний факт, якого немає в інших суспільних відносинах.

Правовідносини — це такі суспільні відносини, які мають ідеологічний вольовий характер, в яких виникає індивідуаль­ний зв'язок між різними суб'єктами, на підставі юридичних фактів, юридичних прав і обов'язків, які відповідають або не суперечать діючим нормативно-правовим актам.

§2. Види правовідносин

Правовідносин надзвичайно багато і вони мають різний характер. їх можна класифікувати за різними критеріями. Така класифікація дозволяє краще зрозуміти їх характер, суть і особливості в процесі реалізації права.

1)       За г^л^зевою^ознакрюїх можна класифікувати на кон­
ституційні, адміністративні, цивільно-правові, кримінально-
правові, земельні, трудові, фінансові тощо;

2)       залежно від

загальні — коли кількість суб'єктів уповноважених або зо-бов язаних точно не визначена;

конкретні — коли кількість зазначених суб'єктів точно виз­начена;

3) за кількісним складом суб'єктів: прості — правовідно­сини лише між двома суб'єктами; складні — між трьома і більше суб'єктами;

з*

67


4) залежно від функціональної ролі норм права, на підставі
яких вони виникають: регулятивні (статичні і динамічні),

охороннії

5)      залежно від змісту відносин: економічні, політичні, со­
ціальні, процесуальні, моральні, релігійні, міжнародні тощо;

6)      за характером^шй^зобой'язального суб'єкта: активні —
суб'єкт зобов'язаний вчинити певні дії і пасивні — утрима­
тись від певних дій;

7)      залежно від розподілу юридичних прав і обов'язків між
сторонами: односторонні — кожна із сторін має права або
обов'язки; двосторонні — кожна із сторін має як права так і
обов'язки.

§3. Структура правовідносин

Правовідносини являються складними утвореннями. Якщо розглядати правовідносини тільки як ідеологічну форму, то в цьому випадку їм властивий тільки юридичний зміст, ос­новою якого є юридичні права і обов'язки. Разом із тим вони можуть мати політичний, моральний та інший зміст.

Правовідносини можна також розуміти як єдність фактич­ного матеріального змісту і юридичної форми. В цьому ви­падку в правовідносинах поряд із суб'єктивними юридич­ними правами і обов'язками можуть бути виділені ще два основних елементи: суб'єкти правовідносин і їх об'єкти. Ма­теріальний зміст правовідносин, їх суб'єкти і об'єкти дозво­ляють краще зрозуміти реальні фактичні зв'язки, зрозуміти діалектичну єдність «форми» і «змісту» правовідносин.

Виділяють такі елементи (компоненти) правовідносині_1) зміст правовідносин, який складається із іІяатеріального "змісту, тобто поведінки суб'єктів, і "юридичного змісту — суб'єктивні юридичні права і обов'язки; 2) суб^єкти, тобто учасники правовідносин; 3) обпекти правовідносин. Наприк­лад, якщо взяти договір купівлі-продажу (ст.224 ЦК Украї­ни), то в таких правовідносинах можна виділити наступну структуру (компоненти):

1)       суб'єкти: продавець і покупець;

2)       зміст правовідносин: суб'єктивне право покупця — ви­
магати видати товар, майно; суб'єктивний обов'язок — за-

68


платити вартість за товар або майно; суб'єктивне право про­давця — вимагати плату за товар; суб'єктивний обов'язок — продати, передати товар (майно) відповідної якості, який вимагає покупець;

3) об'єктом правовідносин є майно або товар.

Всі ці компоненти охоплюються поняттям «склад право­відносин»-Разом із тим близький зміст мають поняття «фак­тичний склад (основа)» і «склад правопорушення», але вони відрізняються одне від одного, перш за все, своїм змістом.

1) Зміст правовідносин. Вони мають юридичний і матері­альний зміст. Юридичний зміст правовідносин — це суб'єктивні юридичні права і обов'язки, які виражають специфіку пра­вовідносин, юридичну форму фактичних суспільних відно­син.

Матеріальний зміст правовідносин — це фактична поведін­ка, яку управомочний суб'єкт може, а правозобов'язаний повинен здійснити.

Юридичний зміст нерозривно зв'язує правовідносини з реальними відносинами, фактичними соціальними проце­сами. Розмежування змісту цих правовідносин дозволяє кра­ще зрозуміти механізм дії права на суспільне життя. Юри­дичний зміст — це, по суті, правові засоби забезпечення, а іноді і формування матеріального змісту. На думку проф. Алєксєєва С.С. точніше було б розглядати матеріальне і юридичне в змісті правовідносин як сторони одного змісту Незважаючи на велику кількість літератури по правовідно­синам, вони все ще недостатньо вивчені, особливо матері­альний зміст правовідносин.

Суб'єктивне право — це міра дозволеної поведінки право­мочної особи, яка забезпечується юридичними обов'язками інших осіб. Суб'єктивне право не може бути безмежне, воно обмежене в просторі, в часі, в об'єктах і колом суб'єктів. Воно включає в себе вимогу забезпечення цього права інши­ми учасниками правовідносин.

Суб'єктивні права є компонентом правової системи, ос­кільки вони закріплюють свободу, ініціативу і самостійність осіб — суб'єктів права. Суб'єкт згідно із своїм правом може розпоряджатись ним самостійно на свій розсуд, відповідно до своїх потреб і інтересів.

69


Суб'єктивне право знаходиться в тісній єдності з інтереса­ми. Управомочній особі надається міра дозволеної поведін­ки для задоволення своїх законних інтересів. Протилежний суб'єкт зобов'язаний організувати свою поведінку в інтере­сах носія суб'єктивних прав. Разом із тим, інтереси і потре­би не включають в суб'єктивне право, хоча вони існують поряд і тісно взаємопов'язані. Інтереси можуть бути закон­ними і незаконними. Законний інтерес — це зовнішньо ви­ражений інтерес в діючому законодавстві.

Структура суб'єктивного права. Правомочність, яка входить в склад суб'єктивного права, може бути в трьох видах: а) право вимагати; б) право на позитивні дії; в) право на дома­гання.

Юридичний обов'язок — це міра необхідної поведінки, яку особа повинна здійснити відповідно з вимогами управомоч-ного, з метою задоволення його потреб і інтересів. Цей обо­в'язок особа може виконати добровільно, а може й під при­мусом державних органів і інших суб'єктів. Така особа зобо­в'язана зробити певні дії згідно діючого законодавства, договору та інших угод. Наприклад, згідно з договором орен­ди, орендатор зобов'язаний сплатити певну суму грошей за експлуатацію складу і в належному стані повернути при­міщення після закінчення терміну договору.

Юридичний обов'язок може бути: а) обов'язок активно діяти; б) обов'язок пасивної поведінки (утримуватись від певних дій); в) обов'язок переносити санкції держави.

2) Суб'єкти правовідносин. Правосуб'єктність. Для суб'єктів правовідносин характернідві основні ознаки. По-перше, осо-биГ'учдсники суспільних відносин за своїми властивостями повинні бути носіями суб'єктивних прав і обов'язків. Ці_вла; стивості повинні мати певні якості, які пов'язані із свобо­дою волі людини, організації, до яких відносяться: а) зов­нішня обособленість; б) персональність (одна персона^; в) здатність формувати, виражати і здійснювати персоніфіко­вану волю.

д/По-друге, пя особа, яка реально здатна приймати участь в правовідносинах, має властивості суб'єкта права в силу юри-дичнщиіорм- Ці загальновизнані норми утворюють обов'яз­кову основу для визнання індивідів і організацій як суб'єктів

70


права. Соціальною передумовою правосуб'єктності є свобо­да волі людини, а її зміст, який сформований в юридичних нормах, полягає в тому, що особа має здатність, властивість, здібності бути носіями юридичних прав і обов'язків. Всі суб'єкти суспільних (правових) відносин можна поділити на дві групи: фізичні і юридичні особи.

Щоб громадяни або організації могли бути учасниками правовідносин, вони повинні володіти правоздатністю і дієздатністю. Правоздатність це здатність особи мати юридичні права і обов 'язки. Зокрема, в ст.9 правоздатність — це здатність мати цивільні права і обов'язки. Безумовно, що правоздатність це, перш за все, здатність мати юридичні пра­ва. По законодавству України всі громадяни мають право­здатність з моменту народження, і закінчується вона після смерті людини. Іноді правоздатність виникає ідо народження дитини (з питань спадщини).

Наявність правоздатності особи ще не дає підстав для того, щоб бути учасником правовідносин. Для цього повинна бути ще і дієздатність. Дієздатність — це здатність особи само­стійно своїми особистими свідомими діями реалізувати свої права і виконувати юридичні обов'язки. Дієздатність виникає в повному обсязі з 18 років і завершується зі смертю. Разом із тим, в окремих правовідносинах дієздатність може насту­пати і раніше. По трудових правовідносинах — з 15 років; по адміністративних — з 16 років; по кримінальних — з 16 років, а за особливо тяжкі злочини — з 14 років; по шлюб­но-сімейних відносинах — з 18 років для хлопців і 17 років для дівчат. В окремих випадках цей вік скорочується на один рік місцевими органами влади, і після реєстрації шлюбу дієздатність наступає відповідно з 17 і 16 років. З позицій Цивільного права всі громадяни стосовно дієздатності поді­ляються на чотири групи Частково дієздатні,^8бмежено цієздатні^недієздатні ^повністю дієздатні.

Згідно з діючим законодавством ніякий громадянин не може бути позбавлений правоздатності і дієздатності. Це такі Правові властивості, які не можна передати іншим особам. Громадянин може бути визнаний недієздатним лише в су­довому порядку внаслідок душевної хвороби або недоумства, коли не може розуміти значення своїх дій або керувати ними.

71


Правоздатність і дієздатність фізичних і юридичних осіб охоплюється поняттям «правосуб'єктність». Із цими понят­тями також тісно пов'язане поняття «деліктоздатність». Де-ліктоздатність означає здатність особи нести юридичну відпо­відальність за невиконання юридичних обов 'язків або вчинення правопорушення. В окремих випадках, особливо в цивільно­му праві, правопорушення називають деліктами.

Учасниками правовідносин являються також юридичні особи. Згідно з ст.23 Цивільного кодексу України ]ю£идич_-ними особами визнаються організації, яккмають відокрем-ТЇенемайно^можуть від свого імені набувати майнових і осо­бистих немайнових прав%ести обов'язки^бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному суді або в третейському суді. Юридичною особою може бути і окремий громадянин (наприклад, фермер). Таким чином, юридична особа має наступні ознакиі.1) організаційна єдність установ, трудових колективів, громадських організацій, які діють на основі ста­туту, зареєстрованого в органах влади; 2) наявність відок­ремленого майна; 3) власний рахунок в банку; 4) назва орга­нізації і виступ від свого імені в правовідносинах; 5) здатність нести юридичну відповідальність; 6) печатка організації або установи.

Правоздатність і дієздатність юридичних осіб виникає з моменту їх державної реєстрації (ст. 5, б Закону «Про підпри­ємства в Україні» і інші закони). Дієздатність юридичних осіб безпосередньо залежить від їх правоздатності і встанов­лених цілей їх діяльності. З моменту їх офіційної реєстрації вони мають право своїми діями набувати юридичних прав, створювати для себе юридичні обов'язки і нести юридичну відповідальність.

[   !   3) Об'єкти правовідносин. В філософії термін об'єкт вико-

к) ристовується в основному для характеристики співв;дношен-

ня матерії і свідомості. Об'єкт в даному випадку розуміється

як об'єктивна реальність, яка знаходиться поза суб'єктом,

тобто людини і її свідомості.

В юридичній науці категорія об'єкта не пов'язується без­посередньо з суб'єктом, а розуміється в іншому плані. В якості об'єктів правовідносин виступають явища, предмети, які визнані державою чи суспільством. Наприклад, об'єктами

72


права власності по цивільному законодавству є заводи, фаб­рики, машини, земля, будівлі, транспорт, різноманітні това­ри, продукти тощо, які знаходяться в цивільному товарообі­гу. Згідно ст.9 Закону України «Про власність» об'єктами права приватної власності не можуть бути об'єкти виключ­ної власності народу України, до яких належать земля (за винятком земельних ділянок сільськогосподарських підприємств, селянських господарств і дачних, присадиб­них ділянок), її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу. В криміналь­них правовідносинах об'єктами являються життя, здоров'я людини, державна безпека тощо.

Об^ектами правовідносин _е ті явища і предмети навко­
лишнього світу, на які направлені суб'єктивні юридичні права
і обов'язки. Проф. Рабінович П.М. вважає, що об'єкти пра­
вовідносин — це певні особисті або соціальні блага, для Здо­
буття і використання яких встановлюються взаємні юридичні
права і обов'язки суб'єктів.                                              V/

Всі об'єкти правовідносин можна класифікувати^намате-ріальні ґиематеріальні (духовні). До матеріальних відносяться: -^йГіфізичні дії уповноваженого або зобов'язаного суб'єкта^еді — засоби виробництва, предмети споживання, гроші тощо; |)стан природних об^ктів, явищ. До нематеріальних (духов­них) відносяться: морально-психолопчнШГ стан людини; ^/певні соціальні властивості і риси об'єднань, спільностей, ^духовні цінності.

Таким чином, об^єктдми правовідносин є матеріальні і[ду-ховні цінності, які_ здатні задовольняти потреби людей, дер­жави і суспільства. Об'єкти правовідносин не можна змішу­вати з предметами правового регулювання — суспільними відносинами. Об'єкти правовідносин є компонентом (еле­ментом) правовідносин. Вони характеризують матеріальний і духовний зміст правовідносин.

§4. Юридичні факти і їх класифікація

В юридичній літературі розрізняють соціальні і юридичні передумови виникнення правовідносин, (^ціальними^перед-УМбвами є розвиток економічних, політичних та інших" соці-

73


альних відносин. Наприклад, перехід до ринкової економі­ки вимагає створення цілої системи законодавства, блоку економічних законів. В зв'язку з цим держава надає пози­тивний правовий характер (форму) вже існуючим суспіль­ним відносинам, які вимагають правового регулювання; надає позитивну правову форму частково існуючим суспільним відносинам.

Юридичні норми закріплюють за громадянами і організа­ціями саму можливість вступати в різні правовідносини. В гіпотезах правових норм вказуються умови, при яких суб'єк­ти права вступають або повинні вступати в правовідноси­ни. Із нормативно-правових актів витікають конкретні суб'єк­тивні юридичні права і обов'язки, які являються передумо­вою виникнення правовідносин. Передумовою виникнення правовідносин є різні юридичні факти.

Юридичний факт це конкретні життєві обставини, з якими правові норми пов 'язують виникнення, зміну або припи­нення правових наслідків (правовідносин).

Юридичних фактів надзвичайно багато. Окремі із них ма­ють загальний характер. Наприклад, в державно-правових відносинах — громадянство, конституційний і правовий ста­тус особи. Факт існування людини, її вік — все це загальні юридичні факти.

Всі інші юридичні факти класифікують за вольовим кри­терієм на дві великі групи:

1)       якщо юридичні факти виникають по волі суб'єктів, то
такі факти називаються дшми_(факти-дії). Всі вони залежать
від волі суб'єктів правовідносин. Наприклад, договір найму
жилого приміщення і всі інші угоди;

2)   факти, яківиникають незалежно від волі суб'єктів пра­
вовідносин, називаються фактами-подіями. Наприклад,
стихійні лиха, день народження людини'іГсмерть. Всі фак-
ти-події можна класифікувати на абсолютні і відносні.

Юридичні дії — це вольова поведінка людей, зовнішнє вира­ження їх волі, свідомості громадян і юридичних осіб.г Юри-дичні^факти-дії розмежовують на; правомірні дії Т непра­вомірні або правопорушення.

ПЩІЗМІЕНІ факти-дії можна розділити на: а) юридичні акти; б) юридичні вчинки. Юридичні акти це такі дії

74


людей, в яких воля осіб направлена на досягнення юридично­го результату, передбаченого нормою закону. Наприклад, уго­ди купівлі-продажу, оренди, займу тощо. Юридичні акти можна класифікувати по галузям права: державно-правові, адміністративно-правові, цивільні угоди, процесуальні акти тощо.

Юридичні вчинки — це правомірні дії, з якими норми права пов'язують юридичні наслідки, незалежно від направлення волі. Наприклад, знайдений клад, як правило, не залежить від волі чи бажання особи, але сильно залежить від правосвідо­мості особи — здати його державі чи привласнити. Якщо особа здасть його державі, то отримує 25% його вартості, якщо привласнить — проти неї може бути порушена кримі­нальна справа.

Неправомірні акти поділяються також на дві групи: 1) на об'єктивно-протиправні дії^необхідна оборона і крайня не­обхідність); 2) правопорушення.

Всі правопорушення класифікуються на:

1)        злочини, які передбачені Кримінальним кодексом Ук­
раїни;

2)        проступки, серед яких виділяють адміністративні, дис­
циплінарні, фінансові, цивільно-правові, екологічні, земельні
тощо.

Іноді для виникнення правовідносин потрібно, щоб був не один факт, а декілька або сукупність юридичних фактів. Наприклад, при призначенні пенсії необхідно, щоб був пев­ний вік, трудовий стаж, умови роботи, рівень зарплати тощо.

75


Глава VIII Правосвідомість і правова культура

§1. Поняття, структура і функції індивідуальної правосвідомості особи

Правосвідомість дуже тісно пов'язана із правом і проце­сом застосування правових норм, оскільки правосвідомість людей відображає право, приймає участь в правотворчому процесі і реалізує право в процесі виконання, дотримання, використання і застосування. В підручниках і посібниках, як правило, розглядалось поняття і структура суспільної правосвідомості і менше приділялось уваги індивідуальній правосвідомості особи.

В зв'язку із цим спочатку розглянемо індивідуальну пра­восвідомість особи. Філософи визначають свідомість як вищу форму людської психіки, як специфічну властивість висо-коорганізованої матерії, яка зводиться до відображення і духовного освоєння дійсності в формі суб'єктивних образів об'єктивного світу, в одержуванні, зберіганні й переробці інформації, у виробленні програми діяльності, спрямованої на розв'язання певних завдань, в активному управлінні цією діяльністю. Визначальними ознаками свідомості є відобра­ження, відноЧиення, цілепокладання, управління1. На думку психологів свідомість — це властива людині функція голов­ного мозку, яка полягає у відображенні об'єктивних власти­востей предметів і явищ навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій, у попередньому мисленно-му накресленні їх і передбаченні наслідків, у регулюванні взаємовідносин людини з природою і соціальною дійсністю. Свідомість включає відображення дійсності з допомогою відчуттів і абстрактного мислення2.

Щоб розглянути поняття свідомості, потрібно відмежува­ти його від інших аналогічних явищ і категорій. Таким яви­щем або феноменом є «несвідоме». Як підкреслює В.П.Ту-


'Див.: Філософський словник. 2Див.: Психологічний словник.


-      К.-1973.-С.458.

-      К.-1982.-С.165.


76


гарінов, свідомість є частиною психіки, тому що в ній відбу­ваються не тільки свідомі, але і підсвідомі і несвідомі проце­си. Свідомими називаються такі психічні явища і дії люди­ни, які проходять через її розум і волю, опосередковуються ними, здійснюються із знанням того, що вона робить, мис­лить або відчуває1. На думку відомого психолога Д.Н.Узнад-зе, усвідомлювати — це означає представляти і мислити, переживати емоційно і здійснювати вольові акти. Іншого змісту свідомість не має зовсім2.

В побуті і в медичній термінології ми зустрічаємо факти, коли людина втрачає свідомість внаслідок хвороби. В цей період вона не розуміє, що відбувається з нею, або не може володіти собою. Несвідомість особи також пов'язана з не­дієздатністю її в цивільному праві. Громадянин, який вна­слідок душевної хвороби або слабоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнаний судом недієздатним, і над ним встановлюється опіка (ст. 16 Цивільного Кодексу України). В кримінальному праві з не­свідомістю пов'язане поняття неосудність. Неосудність (ст.12 КК України) — це нездатність особи в момент здійснення суспільно-небезпечного діяння давати собі звіт в своїх діях або керувати ними внаслідок хворобливого розладу психічної діяльності. Ці факти вказують на те, що особа в таких випад­ках діє несвідомо або з явними порушеннями свідомості.

Свідомість і правосвідомість пов'язують із розумінням і знанням права. Свідомими називаються такі психічні яви­ща і дії особи, які проходять через її розум і волю, опосе­редковуються ними, здійснюються із знанням того, що вона робить. Спосіб, при допомозі якого існує свідомість, — це знання, як писав К.Маркс, і свідомість ніколи не може бути чим-небудь іншим, як усвідомленим буттям, а буття людей є реальний процес їх життя3. Тому правосві-

'Див.: Тугаринов В.П. Философия сознания. — М.: Мисль, 1971.-С.38.

2Див.: Узнадзе Д.Н. Зкспериментальнш основи психологии Установки. — Тбилиси, 1961.—С. 41.

3Див.: Маркс К., Знгельс Ф.//Соч. — Т.3.—С25.

77


домість в першу чергу пов'язана із знанням діючого права і законодавства.

Щоб дати поняття індивідуальної правосвідомості особи необхідно розглянути її структуру і функціонування. До ос­таннього часу структуру індивідуальної правосвідомості роз­глядали: 1) як систему (рівень, об'єм) правових знань; 2) відно­шення особи до діючої або бажаної системи права і законо­давства. Це виражалось в повазі до права, до закону на підставі внутрішніх переконань. Це означає, що самі по собі правові знання мало що значать, якщо не поважати або ігно­рувати діюче законодавство; 3) третім компонентом право­свідомості особи є її готовність до соціально-правової ак­тивності. Цей компонент пов'язаний з правовою діяльністю особи, з її правомірною або протиправною поведінкою. Тому суспільство і держава зацікавлені в тому, щоб діяльність і поведінка здійснювались свідомо і на основі поваги до дію­чого права і правопорядку.

Правосвідомість існує не тільки сама по собі і для себе, а в першу чергу для діяльності. Вона існує потенційно в формі правових знань, але проявляється і функціонує тільки в про­цесі правової поведінки і діяльності особи. В зв'язку із цим В. І. Ленін писав, що свідомість не тільки відображає навко­лишній світ, але і творить його. Звичайно, що цей процес може мати і негативні наслідки.

Індивідуальна правосвідомість особи включає в свою струк­туру такі компоненти: 1) правові знання; 2) повагу до права, до закону на основі правових переконань; 3) соціально-пра­вову активність особи, а точніше готовність (установки) до такої діяльності і поведінки.

Як правило ці компоненти правосвідомості виражаються зов­нішньо і їх можна зафіксувати. Разом із тим, більш глибокий аналіз цього явища, особливо з позицій психології особи, по­казує, що правосвідомість має більш складну структуру. Вона складається із: 1) інтелектуальних (раціональних) процесів і станів; 2) емоційних процесів і станів; 3) вольових процесів і станів. Кожен із цих компонентів має свою, досить складну структуру, і вони дуже тісно взаємопов'язані між собою.

1) Інтелектуальна (раціональна) сфера правосвідомості вклю­чає такі процеси: відчуття, сприйняття, увага, уявлення, пам'-

78


ять, правове мислення і мова. Ці процеси психологи відно­сять до пізнавальних процесів. Разом із тим вони стосуються емоційної і вольової сфер правосвідомості особи.

2)     Другим компонентом інтелектуальної сфери правосвідо­
мості особи є певні стани: правові знання, правові вміння і
правові навички. Правові вміння і навички дуже тісно по­
в'язані із вольовою сферою. Особа повинна не тільки мати
певний об'єм правових знань, знати свої юридичні права і
обов'язки, але і вміти їх виконувати, використовувати і
дотримуватись, мати навики захищати свої права, навики
правомірної діяльності і поведінки, правильно приймати
рішення, застосовувати норми права відповідно з вимога­
ми законності, справедливості, доцільності і обгрунтова­
ності.

3)     Третім компонентом інтелектуальної сфери правосвідо­
мості особи є загальні і спеціальні правові здібності.
Здібності — це такі властивості особи, при допомозі яких
вона най-швидше і найкраще засвоює нові правові знання,
законодавство, вміє використовувати їх для задоволення своїх
інтересів і потреб, а також інших осіб. Здібностей надзви­
чайно багато, в тому числі і професійних здібностей юриста.
Одна особа може бути хорошим адвокатом, а інша — суддею
чи слідчим, оскільки вони мають різні здібності. Кожна лю­
дина має свої природні здібності, і крім того вона може роз­
вивати певні здібності.

В інтелектуальній сфері правосвідомості можна виділити З найбільш важливих компоненти: 1) правове пізнання дер­жавно-правових явищ (процес) і його результати — правові знання, правові вміння і навики; правове пізнання здійснюєть­ся в процесі правового навчання, правової пропаганди і агі­тації, правової просвіти і соціально-правової практики;

2)      загальні і спеціальні правові здібності: здібність сприй­
мати правову інформацію, орієнтуватись в діючому законо­
давстві, засвоювати нові знання, приймати правильні рішення
по правовим питанням, здібність до правомірної діяльності
і поведінки, правомірно захищати інтереси суб'єктів су­
спільних відносин тощо;

3)      правове мислення, яке здійснюється на підставі державної
мови, спеціальної юридичної термінології і правових понять.

79


Інтлектуальна сфера надзвичайно тісно пов'язана також з емоційними процесами і станами. Без емоцій людина пере­стає бути людиною-особистістю і може перетворитися в за­програмованого робота. До емоційних процесів відносяться власне емоції і почуття, в тому числі правові почуття і емоції.

Ця сфера найскладніша, тому що її майже не можливо зафіксувати, особливо емоції. Термін «емоції» латинського походження і означає хвилюю, збуджую. Емоціями іноді на­зивають переживання, тому що в різноманітних ситуаціях людина хвилюється і переживає. Особа сильно переживає або хвилюється тоді, коли зустрічається з надзвичайними ситуаціями, іноді, навіть, може наступити шок, параліч, афект. Емоції дуже динамічні, вони мають полярний харак­тер, можуть бути як позитивні, так і негативні.

В психологічній літературі світу існує біля 20 різних кон­цепцій (теорій) емоцій, але нажаль немає їх єдиного розу­міння. Емоції порівнюють з айсбергом, 1/4 частина якого знаходиться на поверхні води, а останні 3/4 під водою. Таке порівняння не зовсім вдале, оскільки емоції особи можна порівняти із станом моря чи океану, які можуть мати різний стан: спокійний, бурхливий (буря), шторм. Тому не випад­ково моряки вживають такі терміни як: «море хвилюється», «море штормить». Хвилювання моря відбувається по різним причинам, так і хвилювання особи.

Що ж являють собою емоції? Вважається, що емоції — це, по-перше, хвилювання і переживання, а також почуття особи. По-друге, розглядаються окремо почуття і власне емоції — як стан і процес переживання і хвилювання. По-третє, емоції — це реакція людини на ті чи інші події. Ця реакція може бути як позитивна, так і негативна. По-чет­верте, деякі спеціалісти стверджують, що це не тільки ре­акція, але й акція, тому що емоції заставляють людину шу­кати вихід із тупикових, проблемних ситуацій, заставляють її перебороти цю ситуацію, якщо людина бореться сама за себе і не здається.

Всі емоції поділяють на природні і соціальні, як і почут­тя. Слід підкреслити, що правових емоцій і почуттів майже ніхто із юристів не вивчав, і їх майже не виділяють. Разом із тим, правові емоції мають свій предмет — правові яви-

80


ща. Вони як специфічна форма відображення державно-пра­вових явищ виражаються в емоційному відгуку, в міміці, думках, мові, настрої, в чуттєвій діяльності і поведінці. Пра­вові емоції пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав і обо­в'язків особи, а також є емоційною оцінкою інших право­вих ситуацій.

Складність цієї проблеми полягає в тому, що емоції не­можливо відірвати від почуттів, які являються ядром свідо­мості особи. Правові емоції своїм предметом мають не тільки правові явища, але і правові почуття, які по суті відобража­ють правові явища. В зв'язку із цим переживання і хвилю­вання можуть захоплювати весь духовний і фізичний стан особи. Сильні емоції, особливо негативні, ведуть до тяжких хвороб або до інших негативних наслідків, включаючи конфлікт, правопорушення і злочин. В стані сильного хви­лювання особа погано управляє собою, іноді втрачає розум, здоровий глузд, а надзвичайно сильні емоції ведуть до афектів — втрати контролю над собою. Сильні негативні емоції — стрес, афект, фрустрація — дезорганізують поведінку і діяльність людини. Стрес по Сальє означає перенапружен­ня. Афект — це такий стан психіки, який веде до часткової або повної втрати контролю над свідомістю і розумом. Фру­страція — це такий емоційний стан особи, який виникає в результаті незадоволення яких-небудь потреб і інтересів.

Емоційні процеси і стани надзвичайно важко відрізнити один від одного, тому що вони дуже динамічні. Разом із тим є такі емоційні стани, які тривають досить довго. Наприк­лад, настрій, може бути різний — добрий, поганий і тривати різні проміжки часу. Емоції надзвичайно тісно пов'язані з типом нервової системи.

З емоціями надзвичайно тісно пов'язані правові почуття. Вони мають безпосередній зв'язок, оскільки емоції не мо­жуть існувати без правових почуттів. Правові почуття — це більш стійкі і тривалі психічні стани, хоча теж мають свою Динаміку і полярність (позитивні і негативні). Правове по­чуття — це така форма відображення правових явищ, яка сприймається і оцінюється особою відповідно до своїх по­треб і інтересів, і до потреб інших суб'єктів права і виражає суб'єктивне відношення особи до цих явищ. Наприклад, по-

81


чуття законності, почуття права, почуття справедливості, почуття права власності (власника), почуття поваги до зако­ну, до прав людини тощо.

Правових почуттів надзвичайно багато. їх, як і всі соці­альні почуття, можна класифікувати на окремі види: залеж­но від полярності — позитивні і негативні; залежно від емоцій — почуття споглядання, звичайні почуття (в спокійному стані) і почуття переживання (коли вони зливаються з емо­ціями). Залежно від усвідомленості вони можуть бути: усві­домленими, неусвідомленими і напівсвідомими.

В правових почуттях виражається направленість особи до задоволення особистих, колективних, державних чи су­спільних потреб і інтересів. Правові почуття в процесі діяль­ності виконують різноманітні функції: пізнання правових явищ, їх оцінку, орієнтацію особи в правовому середовищі, контрольну, конструктивну — прийняття рішень тощо.

Характер і якість почуттів людини залежить від нормаль­ного функціонування органів чуття (зору, слуху, нюху, сма­ку, дотику) і правильного мислення. В процесі правової діяль­ності і поведінки правові почуття зливаються з інтелекту­альною і вольовою сферами індивідуальної правосвідомості. Вони виникають і розвиваються в результаті правової освіти (навчання), пропаганди і агітації, соціально-правового дос­віду, практичної діяльності і в правовідносинах.

До емоційної сфери входять також правові відчуття. їх можна розрізняти, як певний психічний процес і його ре­зультати — відчуття, які можуть переходити в емоції і по­чуття. Наприклад, відчуття права, закону, законності мо­жуть через деякий час бути усвідомлені, як відповідні по­чуття. Відчуття — це найменша і саме елементарна форма відображення правових явищ.

Третім компонентом правосвідомості особистості є вольо­ва сфера. Цей компонент індивідуальної правосвідомості не менш складний. Воля — це свідома саморегуляція людиною своєї поведінки і діяльності, що полягає в здатності активно домагатись свідомо поставленої мети, переборюючи зовнішні та внутрішні перешкоди. Вольова дія починається із усві­домлення мети і прагнення до неї, яка стає дійовою, пере­творюючись на бажання і намір.

82


Вольова сфера правосвідомості особи починається, по суті, з усвідомлення правових потреб і інтересів суб'єктів су­спільних відносин. Правові потреби і інтереси — це джере­ло поведінки і діяльності особи, вони примушують її всту­пати в суспільні відносини. Правові потреби — це вимоги держави і громадянського суспільства, а також інших суб'єктів права до правомірної поведінки і діяльності особи. Інтерес означає важливий, значущий. Інтереси — це усвідомлені потреби, вони можуть бути різними — законними і проти­правними. Потреби і інтереси виражають направленість особи до її об'єктів або суб'єктів. Інтереси переростають в заінте­ресованість, яка виражає стале відношення особи, що стало нормою ціленаправленої діяльності.

До вольової сфери також відносяться цілі, мета і мотиви поведінки і діяльності особи. Мотив — в перекладі з латині означає штовхаю, збуджую, рухаю. Іншими словами, це спо­нукальна причина дій і вчинків людини. Мотив виступає як причина постановки тих чи інших цілей. Вони не тотожні, але іноді збігаються, співпадають. Ціль може бути одна, а мотивів багато. Коли в процесі діяльності і поведінки існує декілька мотивів, то вживають поняття — мотивація пове­дінки. Правові мотиви виражаються в формі прагнення, ба­жання, намірів, потягу, нахилів, захоплення, ухилення тощо.

Вольова сфера правосвідомості особи також пов'язана з правовими установками, переконаннями. Правова установ­ка — це стан готовності до правомірної діяльності і задово­лення правових потреб і інтересів. Правові установки мо­жуть поділятись на загальні і конкретні. Правові установки виражають також (або включають) правові орієнтації і по­зиції. Позиція виражає сталу свідому сукупність відносин особи до правових явищ і цінностей. Орієнтація розумієть­ся, як наявність в особи ціленаправлених реакцій на зміни ситуацій.

Вольова сфера правосвідомості особи завершується прий­няттям рішень, які мають правове значення і які направлені на реалізацію суб'єктивних прав і обов'язків. В своїй сукуп­ності інтелектуальна, емоційна і вольова сфера правосвідо­мості особистості являють необхідну основу для правомірної Діяльності і поведінки. Наявність негативних установок, орі-

83


ІІІ


єнтацій і позицій, незнання діючого законодавства, непова­га до права і закону можуть вести до протиправної поведін­ки і діяльності. В зв'язку із цим індивідуальна правосвідомість особистості включає як позитивні, так і негативні елементи і компоненти. Таким чином, індивідуальна правосвідомість особистості має складну структуру, яка входить в поняття правосвідомості. Це поняття буде неповним без врахування функцій, які правосвідомість здійснює в процесі діяльності і поведінки в сфері права.

Функції правосвідомості конкретизують її суть, завдання і призначення. Без свого функціонування і діяльності право­свідомість особистості не розвивається, вона знаходиться в стані застою або може існувати потенційно. Поняття функції правосвідомості можна визначити через соціально-правову діяльність особистості, тому що без психічної, інтелектуаль­ної і фізичної правової діяльності вони не проявляються. Функція правосвідомості виражає взаємозв'язок і взаємо­вплив правових явищ і особистості. Та чи інша правова діяльність вказує, яка функція здійснюється і навпаки, якщо ми знаємо функції, то можемо свідомо визначати особли­вості і напрямки діяльності. Функцію можна визначити як основні напрямки психічної, інтелектуальної діяльності, впливу і взаємозв'язків правосвідомості і особистості з нав­колишнім правовим середовищем, які проявляються в різно­манітній діяльності.

Основними критеріями для класифікації функцій можуть бути інформаційний і діяльнісний підхід. За цими критерія­ми можна виділити: функції відображення, пізнання, пра­вового мислення, оціночні, орієнтовні, регулюючі, праксео-логічні (досвіду), прогнозуючі, моделюючі, конструктивні і деструктивні, цілеспрямовуючі, евристичні, мотиваційні, комунікативні (спілкування), трансформаційні (переробка інформації) тощо. Класифікація функцій може здійснюва­тись також за структурою правосвідомості особистості: емоційні функції — хвилювання і переживання; інтелекту­альні функції — пізнання, оціночна, правового мислення, конструктивна тощо; вольові функції — мотиваційна, оріє-нтаційна, цілеспрямовуюча, прогнозуюча, моделююча тощо. Крім того, функції можна поділити залежно від сфери взає-

84


мозв'язків на зовнішні і внутрішні. Зовнішні функції на­правлені на діяльність в сфері права в суспільстві, державі тощо. Внутрішні функції направлені на самопізнання, са­мооцінку, встановлення і осмислення свого правового ста­тусу, своїх прав і обов'язків тощо. Деякі функції можна об­'єднати в окремі блоки. Наприклад, гносеологічна (пізнан­ня) функція поділяється на функції відчуття, сприйняття, правового мислення, уявлення, пам'яті тощо.

На підставі такого аналізу можна дати визначення індивіду­альної правосвідомості особистості, в тому числі професійної правосвідомості особистості юриста. Правосвідомість особис­тості — це така форма відображення правових явищ, яка вклю­чає в себе психічні, інтелектуальні, емоційні і вольові процеси і стани: знання діючого права і законодавства, правові вміння і навики, правове мислення, правові емоції і почуття, правові орі­єнтації, позиції, мотиви, правові переконання і установки, які_ синтезуються в прийнятих рішеннях і які направлені на пізнан­ня, спілкування і взаємодію в процесі правової діяльності і пове­дінки в сфері правовідносин. Слід підкреслити, що правові знан­ня включають в себе різні компоненти: правові теорії, ідеї, ідеали, правові поняття, принципи права, ілюзії, суб'єктивні права і обов'язки, правові інститути, галузі права тощо. Кож­на особистість має різний рівень правових знань — від побу­тових до професійних знань.

§2. Поняття, структура і функції суспільної правосвідомості

Суспільна правосвідомість ще більш складне соціальне явище, ніж правосвідомість особистості. Суспільна право­свідомість відрізняється від інших форм суспільної свідо­мості (політичної, моральної, релігійної, економічної, на­уки і т.п.) своїм предметом. Предметом суспільної право­свідомості являються правові явища — право і законодав­ство, правовідносини, законність і правопорядок, суб'єктивні права і обов'язки учасників правовідносин, соціально-пра­вова практика тощо.

Проблемами суспільної правосвідомості займалось багато спеціалістів: Бельський К.Т., Бура М.А., Козюбра М.І., Лу-

85


кашова Є.А., Назаренко Є.В., Покровський І.Ф., Потопей-ко Д.А., Ратінов А.Р., Рябко І.Ф., Рабінович П.М., Оборо-тов Ю.Н., Щегорцов В.Д. Значну увагу приділяли розробці проблем професійної правосвідомості особистості юриста Грошевой Ю.М., Соколов Н.Я. та інші.

Щоб розкрити поняття суспільної правосвідомості, по­трібно також розглянути її структуру, особливості і функції, хоча в повній мірі це зробити досить важко, оскільки вона має складні взаємозв'язки між різними компонентами. Кла­сифікацію її компонентів можна проводити по багатьом кри­теріям і аспектам^по рівню і формам відображення право­вого буття;5по суб'єктам правового відображенняттіо пред­мету ,%о ролі різних компонентів правосвідомості в житті і розвитку людського суспільства. Так? від рівня глибини шдо&-р_аження виділяють:*теоретичну правосвідомість І/буденну, ц піщугі розповсюдження видів правосвідомосіі:<^спеціа-лізовану/локальну і^Сіасову^по суб'єктам відображення: пра-восвідомість^суспільства/класів,^6оціальних груп ^трудових колективів, а^/також індивідуальну'.^Крім того, виділяють професійну правосвідоміст^тористів і'тюсадових осіб дер­жавного апарату (особистості юриста і групову по окремим професіям: суддів, адвокатів, прокурорів, працівників міліції тощо).

Вказаний підхід до структури правосвідомості вимагає де­яких уточнень в зв'язку із новими підходами і змінами, які відбулись за останні десятиліття. Так, розглядаючи суспіль­ну правосвідомість по суб'єктам, в ній можна виділити: інди­відуальну правосвідомість особистості, групову або колек­тивну. Колективну або групову правосвідомість можна кла­сифікувати в свою чергу в залежності від соціально-класової структури суспільства, від правового статусу окремих соці­альних груп і класів. Всі вони надзвичайно різноманітні і мають свої особливості залежно від професії: шахтарі, транс­портники, будівельники, робітники промислових підприємств

'Див: Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и за-конность. — М., 1973; Чефранов В.А. Правовое сознание как разновидность социального отражения. К., 1976.

86


тощо, правосвідомість селянства — колективних господарств, фермерських господарств; підприємців або бізнесменів. Свою особливість має правосвідомість молоді, в тому числі учнів шкіл і профтехучилищ, технікумів і коледжів, які об'єдну­ються статусом неповнолітніх, студентської і робітничої молоді; пенсіонерів, вчителів і викладачів вузів, медпраців­ників, працівників науково-дослідних установ тощо. До ко­лективної правосвідомості можна віднести правосвідомість трудових колективів, громадських організацій, політичних партій, рухів, мафіозних та інших злочинних структур в т.ч. корумповані групи. Правосвідомість останніх груп надзви­чайно деформована. В ній домінують егоїстичні приватні і незаконні інтереси, позиції і орієнтації, які суперечать пра­вовим вимогам держави і суспільства.

Групова або колективна правосвідомість складається із правосвідомості окремих індивідів, але не являється їх прос­тою арифметичною сумою. Групова і індивідуальна право­свідомість можуть співпадати в окремих випадках, але мо­жуть і розходитись. Групова (колективна) правосвідомість відображає пануючі ідеї, погляди, настрої, оцінки, позиції і установки в колективі чи групі. Ці компоненти домінують над індивідуальними позиціями особистості, хоча і може бути взаємний вплив.

Від широти розповсюдження по території в структурі пра­восвідомості суспільства можна виділити локальну (місцеву, регіональну) правосвідомість і загальну, яка розповсюджена на всій території держави. Наприклад, в одних регіонах дер­жави можуть домінувати одні правові погляди, ідеї, переко­нання, почуття, в других — інші. Так, якщо взяти Кримську Автономну Республіку й інші регіони держави, то ми знай­демо багато відмінних рис в відображенні і оцінці держав­но-правових явищ. Такі відмінності проявились між Захід­ними і Східними регіонами України стосовно Закону «Про мови», про форми правління тощо.

За формою відображення правової дійсності в суспільній правосвідомості можна виділити: державно-правові теорії (концепції), правові ідеї (принципи), правові ідеали, пра­вові погляди, уявлення, правові почуття, переконання, емоції, правові позиції, орієнтації, установки, мотиви, рішення —

87


як результат функціонування правосвідомості під час локаль­них і загальнонародних референдумів, сходів, зборів тощо.

За рівнем, формою і об'ємом відображення правового життя суспільну правосвідомість поділяють на правову ідеологію і правову психологію. Такий поділ не зовсім точний, стосов­но «правової психології» як компонента суспільної право­свідомості. Цей термін з'явився в літературі як явище, яке відрізняється від правової ідеології. Термін «психологія» оз­начає науку (вчення) про душу, психіку, поведінку і діяльність людей" окремих професій. Психологічні науки мають свою класифікацію, і серед них виділяють правову психологію, судову психологію, психологію слідчого. Ці науки вивчають психічні стани і особливості учасників кримінального і ци­вільного процесу. Тому по своєму змісту цей термін недо­речно вживати для назви різних явищ.

Термін «психологія» зустрічається, коли потрібно встано­вити або виділити, наприклад, психологію народу, нації, класу, соціальної групи, особистості. В зв'язку із тим, що психологія вивчає психічні стани і процеси різних суб'єктів суспільних відносин, цю частину правосвідомості можна класифікувати на інтелектуальні процеси і стани емоційні і вольові так, як і структуру індивідуальної правосвідомості. Звідси можна зробити логічний висновок, що правова ідео­логія входить в складову частину інтелектуальних процесів і станів суспільства.

Правова ідеологія являє собою систему правових ідей, по­глядів, ідеалів, принципів, понять, які можуть бути закріп­лені в діючій системі права і законодавства. Разом із тим, такі компоненти правової ідеології можуть не знаходити відображення в системі права і законодавства. Термін ідео­логія походить від слова «ідея» — як форма мислення, як форма відображення правових явищ. Ідея, на думку П.А. Копніна, виступає своєрідним гносеологічним (пізнаваль­ним) ідеалом, якщо вона правильно відображає правові явища і є результатом досягнення правової науки1.

'Див.: Копнин П.В. Идея как форма мьішления —К.,1963.— С.53; Чефранов В. А. Вказ. праця. — С 32-33.

88


І правова ідеологія, і окремі ідеї можуть мати науковий характер, якщо вони об'єктивно відображають правові яви­ща суспільства, але можуть мати фальшивий, утопічний ха­рактер, коли неправильно відображають закономірності роз­витку суспільства. Такі ідеї можуть мати характер ілюзій. Критерієм істинності правових ідей може бути практика дер­жавно-правового будівництва.

Правові ідеї можуть бути відносно простими і досить складними. Наприклад, ідея правової держави, включає в своє поняття надзвичайно багато інших державно-право­вих ідей і принципів. Правова ідея надзвичайно тісно по­в'язана з правовими потребами і інтересами суспільства, класів і окремих соціальних груп, з правовими почуттями, позиціями, орієнтаціями, переконаннями, установками тощо. Правова ідея опосередковано і в концентрованому вигляді виражає емоційно-вольові компоненти суспільної правосвідомості.

Однією із важливих форм суспільної правосвідомості є правова (юридична) наука, яка займається аналізом і уза­гальненням державно-правових явищ. Результатами такої діяльності можуть бути правові поняття, ідеї і теорії або концепції. Правова теорія — це найбільш високий рівень відображення правового життя, правових явищ. Теоретич­ний рівень суспільної правосвідомості обумовлений ста­ном і умовами розвитку юридичної науки і юридичної освіти в суспільстві. Правова теорія може повністю зале­жати від правової ідеології, як це було в минулі десяти­ліття в СРСР, коли правова наука, як правило, займалась інтерпретацією ідеологічних установок лідерів партії і дер­жави. Така позиція характерна для авторитарних і тоталі­тарних режимів. В демократичному суспільстві правова теорія і наука стають джерелом для розвитку і існування правової ідеології. Правова теорія може виражатись в різних формах: загальна теорія права і держави, галузева, теорія окремих правових інститутів, концепції Конституції та інших законів.

Надзвичайно важливою формою відображення правових явищ є система права, законодавства і підзаконних норма­тивних актів. Дуже мало спеціалістів відносять цю систему

89


до структурної частини суспільної правосвідомості. Разом із тим система права і законодавства є результат функціону­вання суспільної правосвідомості, її суб'єктів: Верховної Ради, Президента, Уряду, юридичної науки і народу в цілому, особ­ливо під час референдумів і загальнонародних обговорень проектів законів. Якість існуючої системи права і законо­давства в повній мірі залежить від професійної діяльності представницьких органів влади, а також вищих виконавчо-розпорядчих органів, від рівня теоретичних досліджень в суспільстві і від того, як вони використовуються законодав­чою владою. Між суспільною правосвідомістю і системою права і законодавства існує тісний взаємозв'язок, оскільки суб'єкти суспільної правосвідомості повинні знати і пова­жати діючу систему права і законодавства. Таким чином, суспільна правосвідомість творить право, а право, в свою чергу, впливає на розвиток правосвідомості всіх суб'єктів суспільних відносин.

Всі ці взаємозв'язки надзвичайно складні і далеко не зав­жди позитивні, оскільки система права і законодавства може не завжди виражати і захищати потреби і інтереси всіх соці­альних груп населення. На цій підставі у окремих категорій населення може формуватись неповага до законів і прояв­лятись правовий нігілізм.

Суспільна правосвідомість має різні рівні розвитку, і її не можна розглядати як арифметичну сукупність правосвідомості всіх її суб'єктів. В ній можуть поєднуватись як позитивні, так і негативні ідеї, погляди, почуття і емоції. Вона може мати протиріччя. Для суспільної правосвідомості характерно, щоб її ідеї, теорії і почуття мали масовий вплив, оскільки, за ви­словом В.І. Леніна, досягнутим потрібно вважати те, що ввійшло в побут, в звички людей. Тобто рівень правосвідо­мості суспільства можна визначити станом законності і пра­вопорядку, рівнем правомірної діяльності і пове-дінки всіх суб'єктів суспільних відносин. В зв'язку із цим надзвичайно велике значення має формування поваги до права і закону серед різних соціальних груп населення, в трудових колекти­вах, а також службовців державного апарату.

Суть суспільної правосвідомості зводиться до правового пізнання і відображення економічних, політичних і соціаль-

90


них закономірностей розвитку громадянського суспільства і держави і оформлення їх в системі діючого права і законо­давства. В системі права і законодавства повинні бути за­кріплені потреби і інтереси класів, національностей, соці­альних груп і окремої особистості, а також державні потре­би і інтереси, виражені в формі юридичних прав і обов'язків. Нажаль багато соціальних явищ і закономірностей не пізнані, деякі з них ще не усвідомлені або не можуть бути юридично оформлені.

Суть суспільної правосвідомості проявляється в її функці­ях: пізнання, відображення правових явищ, регулююча, охо­ронна, прогнозуюча, моделююча, конструктивна і деструк­тивна, комунікативна, правового мислення, еврістична, трансформаційна, емоційна, мотиваційна, оціночна тощо. Ці функції дуже тісно пов'язані із функціями юридичної науки права, держави й інших суб'єктів суспільних відно­син. Суспільна правосвідомість відіграє важливу роль в пра-вотворчому процесі, реалізації і застосуванні права1.

Таким чином, суспільну правосвідомість можна визначи­ти як систему певних суспільних психічних процесів і їх ре­зультатів, які мають різний динамічний чи статичний харак­тер. З позицій результатів і станів можна сказати, що вона зводиться в інтелектуальній сфері до правової ідеології, яка найбільш виражена в системі діючого і бажаного пра­ва і законодавства; до системи правових понять, ідей, прин­ципів, теорій і концепцій; до системи юридичної науки. В емоційній сфері вона зводиться до правових почуттів, емоцій і відчуттів, а в вольовій сфері — до мотивів, по­зицій, орієнтацій, установок, які мають, як правило, ма­совий характер.

Дати універсальне визначення суспільної правосвідомості Дуже важко, оскільки це складне явище, так як вона відоб­ражає ще складніші закономірності розвитку правових явищ, права і правовідносин.

'Див.: Назаренко Е.В. Социалистическое правосознание и со-вепіское правотворчество. К., 1968; Сапун В.А. Правосо-знание и реализация советского парва. Владивосток, 1984.

91


3. Поняття, суть І види правової культури

Правосвідомість особистості і суспільства дуже тісно по­в'язана із правовою культурою. Термін культура в перекладі з латинської означає турботу, направлену на облагороджен-ня і очищення життя людини чи суспільства. Пізніше «куль­туру» почали розглядати як філософську категорію, що являє собою сукупність матеріальних і духовних цінностей, ство­рених людьми в процесі їх суспільно-історичної трудової діяльності — практики. В такому визначенні культура про­тиставляється дикій природі і розглядається як феномен, створений людиною і людством, як продукт їх праці в мате­ріальній і духовній сферах життя.

За підрахунками закордонних спеціалістів в 1919 році існу­вало 7 визначень культури, в 1950 р. — 164, а на початку 70-х років — 250 визначень. Така кількість визначень свідчить про надзвичайно складний феномен культури. Всі підходи до визначення культури спеціалісти поділили на три групи: антропологічні, соціологічні і філософські. При антропологічному підході культура розуміється як сукупність всіх благ, створених людиною, на відміну від того, що ство­рила природа. Соціологічний підхід трактує її як сукупність духовних цінностей, як компонент суспільного життя. При філософському підході культура розглядається як явище, що виділяється аналітично і не пов'язане із суспільним роз­витком1.

В останні десятиліття виникло два нових підходи до розу­міння культури. Перший із них проявляється в усвідомленні культури як процесу творчої діяльності, другий — як спе­цифічний спосіб людської діяльності. В першому випадку культура аналізується через процеси духовного виробницт­ва, функціонування і удосконалення особи. Представники другої концепції пропонують загальну модель культури як універсальної властивості суспільного життя. Ці підходи потрібно використати і для аналізу правової культури суспіль-

'Див.: Сальников В. П. Социалистическая правовая культура. - Саратов, 1989.-С. 5.

92


ства, так як вона являється складовою частиною культури суспільства поряд із політичною, моральною, екологічною, виробничою тощо.

Щоб визначити правову культуру як поняття, потрібно відмежувати її від інших видів культури і аналогічних по­нять, таких як правосвідомість і безкультур'я. Правова куль­тура відрізняється від інших видів культури своїм предме­том, оскільки вона функціонує в сфері правових явищ, пра­вомірної діяльності і поведінки.

Співвідношення правосвідомості і правової культури осо­бистості дозволяє виявити, які ознаки має правова культу­ра, що відрізняють її від правосвідомості. Правова культура не може існувати без правосвідомості і включає в свою струк­туру її компоненти. Разом із тим, правова культура особис­тості включає тільки позитивні компоненти, оскільки де­формовані компоненти, такі як протиправні установки, по­зиції і орієнтації тощо, не можуть бути культурними ціннос­тями. Правова культура особистості — це лише позитивні погляди, ідеї, оцінки, позиції, установки і мотиви, які ле­жать в основі правомірної і соціально-активної поведінки особи1. Таким чином, лише позитивну частину правосвідо­мості можна віднести до поняття і змісту правової культури. Друга, негативна частина, відноситься до правового безкуль­тур'я, не зважаючи на те, яким чином вони були сформо­вані — свідомо, несвідомо чи стихійно.

Правосвідомість і правова культура відрізняються одне від одного формами прояву. Правосвідомість особи проявляєть­ся, перш за все, в правовій культурі, хоч і вона в свою чергу впливає на формування правосвідомості. Це означає, що правова культура проявляється в різноманітних формах пра­вомірної діяльності і поведінки. Правосвідомість особистості може існувати без такого прояву. Вона обмежує свій прояв лише в мотивах, позиціях, переконаннях, установках, які закріплюються і фіксуються в голові. Правосвідомість може,

'Див.: Аграновская Е.В. Правовая культура как фактор ук-репления социалистического образа жизни//Автореф. канд. дис, 1982.-С.6.

93


ЛІ


безумовно, проявлятись в правовій діяльності і поведінці, але тут вона зливається з правовою культурою. Це свідчить про те, що правосвідомість і правова культура функціону­ють тільки в правомірній діяльності і поведінці. Без діяль­ності вони можуть існувати тільки потенційно. Разом із тим, форми діяльності можуть бути різні. Правосвідомість, наприклад, функціонує, головним чином, в психічній діяль­ності, яка охоплює не тільки позитивні, але і негативні ком­поненти і проявляється також в протиправній діяльності і поведінці. Правова культура охоплює тільки позитивні психічні процеси і стани, проявляється в них, а також в правомірній діяльності і поведінці. Наприклад, можна го­ворити про культуру правового мислення, спілкування, про інтелектуальну культуру, про емоційно-правову культуру тощо.

В зв'язку із цим правову культуру можна поділити на внут­рішню і зовнішню, як і інші види культури особистості. Внут­рішня сторона правової культури особистості охоплює пози­тивні психічні стани і процеси, які виражаються в інтелекту­альній діяльності, в процесі правового мислення, розв'язан­ня юридичних казусів тощо. Зовнішня сторона правової куль­тури особистості виражається в правомірній фізичній діяль­ності і поведінці. Прояв зовнішньої сторони правової культу­ри може бути в різних формах. Разом із тим, внутрішня і зовнішня сторони правової культури дуже тісно взаємо­пов'язані і, як правило, не можуть існувати одна без одної.

Правова культура відрізняється від правового безкультур'я і його крайніх форм — правового нігілізму, протиправної діяльності і поведінки (правопорушень і злочинів). Право­вий нігілізм — це заперечення або ігнорування права, право­вих законів, негативне відношення до них. Він ігнорує суб'єк­тивні права і законні інтереси конкретних суб'єктів право­відносин, в тому числі держави і суспільства. Він може існу­вати в двох формах: відомчо-адміністративний, або на дер­жавному рівні, і масовий нігілізм на побутовому рівні. На державному рівні він проявляється, коли приймаються про­типравні закони, укази, декрети, постанови,« також підза-конні нормативно-правові акти. Такі акти можуть ігнорува­ти суб'єктивні права, свободи і інтереси громадян та інших

94


суб'єктів суспільних відносин. На побутовому рівні він про­являється, коли самі громадяни, підприємства і організації ігнорують прийняті правові закони і підзаконні нормативні акти. Все це проявляється в протиправній діяльності і по­ведінці, в різноманітних правопорушеннях: адміністратив­них, фінансових, дисциплінарних, цивільноправових; в організаційній злочинності, в мафіозно-корумпованій діяль­ності тощо. Всі ці явища не можуть відноситись до правової культури.

Таким чином, відмежувавши правову культуру від право­свідомості, безкультур'я і правового нігілізму, можна дати її визначення. Правова культура особистості — це сукупність або система правових знань, вмінь і навичок, емоцій, по­чуттів, вольових компонентів, які проявляються в правомірній діяльності і поведінці. Правова культура особистості — це позитивна частина правосвідомості плюс її проявлення в пра­вомірній діяльності і поведінці. Визначень правової культу­ри особистості можна дати ще декілька, оскільки це складне соціальне явище.

Структура правової культури особистості ще складніша, ніж її правосвідомість. Вона може мати певні різновиди емоційно-правова культура, інтелектуальна, яка виражаєть­ся в правовому мисленні, в правовому спілкуванні, в право­вому навчанні; культура правомірної діяльності тощо. Кож­на із них має свою відповідну характеристику. Наприклад, емоційна культура показує, як особа володіє своїми почуття­ми, чи вміє стримувати свої емоції, особливо негативні, і т.п.

В залежності від рівня правової культури її можна класи­фікувати на: низький рівень, середній і високий. В залеж­ності від суб'єктів: правова культура особи, соціальної гру­пи, трудового колективу, професійна культура юристів, по­садових осіб, класів і всього суспільства.

Правова культура суспільства надзвичайно складний фе­номен. Вона пов'язана із суспільною правосвідомістю, з формами реалізації і застосування правових норм, із станом законносі і правопорядку, з правотворчою діяльністю, з де­мократією. На суспільному рівні в структуру правової куль­тури входять всі позитивні правові явища, в тому числі сис­тема права і система законодавства.

95


§4. Формування правосвідомості і правової культури


ЛІІ


Формування правосвідомості особистості в нашом\ суспільстві відбувається як стихійно, так і в результаті ціле направленої діяльності держави, її органів і установ по фор­муванню правових знань, поваги до права і закону, соціаль­но-правової активності. По-перше, на формування право­свідомості і правової культури впливає весь процес реалі­зації і застосування правових норм державними органами, процес правотворчості, стан законності і правопорядку, роз­виток суспільних правовідносин. Цей процес, в значній мірі, стихійно впливає на формування правосвідомості і правової культури особистості. Практика реалізації правових норм надзвичайно ефективно впливає на формування правових знань, правових орієнтирів, позицій і установок особистості. Вплив може бути негативним, коли норми права застосову­ють необгрунтовано і несправедливо, і навпаки, коли пре­стиж правоохоронних та інших державних органів високий, цей вплив, як правило, позитивний.

При переході до будівництва правової держави і грома­дянського суспільства підвищується необхідність формування правосвідомості і правової культури всіх суб'єктів суспіль­них відносин, оскільки без них неможливо побудувати таку державу і суспільство. За останні роки криза в економіці і в політичній системі негативно позначилась на формуванні правової культури і правосвідомості багатьох суб'єктів су­спільних відносин. В ці роки відбувся негативний вплив ідей і культивування західних цінностей, особливо через засоби телебачення, кінотеатри, де пропагандується культ насиль­ства, організованої злочинності, корупції, проституції тошо. Багато людей в умовах економічної кризи залишається без­робітними, без засобів до існування, що в значній мірі штов­хає їх до правового нігілізму і правопорушень. На цей про­цес негативно впливає також перебудова законодавства, по­вільний хід правових реформ в суспільстві, не зважаючи на те, що 1995 рік оголошено роком права. Правда слід зазна­чити, що за останній рік збільшився випуск юридичної літе­ратури, підручників, окремих збірок законодавства й інших нормативних актів. На цей процес негативно впливає не-

96


стабільність діючого законодавства, а також неоправдане затягування прийняття нової Конституції і реформування Конституційного Суду. Таким чином, в процесі стихійного формування правосвідомості і правової культури особистості відбуваються як негативні, так і позитивні явища, які обу­мовлені станом розвитку правової системи суспільства.

На формування правосвідомості і правової культури осо­бистості найбільш ефективно впливає правове виховання населення. Правове виховання це ціленаправлена, послідов­на, систематична діяльність держави і її органів, а також громадських об'єднань і організацій по формуванню певної сис­теми правових знань, вмінь і навиків, правового мислення, пра­вових почуттів — почуття права, законності, почуття пова­ги до права і закону, почуття поваги до тих соціальних ціннос­тей, які регулюються і охороняються правом і законодавством.

В системі правового виховання можна виділити такі струк­турні компоненти: 1) цілі правового виховання; 2) принци­пи правового виховання; 3) форми правового виховання; 4) зміст правового виховання; 5) методи правового виховання. Всі ці компоненти можна назвати як методологія і методика правового виховання.

1)         Цілі правового виховання можуть бути загальними і
конкретними. Загальними цілями є формування правосвідо­
мості і правової культури особистості громадянського су­
спільства, їх можна конкретизувати залежно від завдань і
особливостей правовиховного процесу. Наприклад, перед
школою, дитячим садком і сім'єю стоїть завдання сформу­
вати звичку по дотриманню правил дорожнього руху, по до­
триманню порядку в дитячому садку, школі і на вулиці.

2)         Правове виховання може бути ефективним лише тоді,
коли воно здійснюється на основі певних принципів: має
певну систему, здійснюється безперервно, ціленаправлено,
має послідовність, забезпечено певними засобами, а також
підготовленими кадрами.

3)         Правове виховання здійснюється в певних формах. їх
нараховується більше 20, але серед них виділяють найбільш
основні: а) правова освіта (навчання); б) правова пропаган­
да; в) правова просвіта; г) правова агітація; д) форми право­
мірної соціально-активної діяльності.

4 В. Котюк                                                                                                              97


ЛІ


Правова освіта (навчання) — найбільш ефективна і ре­зультативна форма правового виховання, оскільки вона дає певну систему правових знань. Вона здійснюється в шко­лах, училищах, технікумах, вузах, коледжах, народних уні­верситетах правових знань, курсах підвищення кваліфікації працівників різних категорій.

Правова пропаганда це розповсюдження певних правових ідей, законодавства серед великої кількості населення. Наприк­лад, правові програми по телебаченню (тележурнал «Люди­на і закон»), трансляції по радіо, окремі лекції тощо.

Правова агітація це розповсюдження правових ідей, знань серед невеликої кількості населення. Здійснюється вона, як правило, безпосередньо агітатором. Це можна спостерігати під час виборів, коли відбувається не тільки пропаганда й агітація за того чи іншого кандидата, але й агітація за прий­няття певного закону тощо.

Правова просвіта дуже тісно зв'язана із правовим навчан­ням і пропагандою, але не зводиться до них. Вона має обме­жені завдання — дати певні знання з тих чи інших питань права і законодавства, роз'яснити діюче законодавство.

Правомірна соціально-активна діяльність чи поведінка це така форма правового виховання, яка здійснюється практич­но в процесі реалізації норм права: використання, дотримання, виконання і застосування. Наприклад, участь в охороні гро­мадського порядку, чергування, діяльність в якості громадсь­ких помічників працівників правоохоронних органів тощо.

4) Зміст правового виховання — це найбільш складне пи­тання в системі правового виховання чи навчання, оскільки тут потрібно визначити, які правові знання і в якому об'ємі потрібно давати. Теорія і практика правового виховання за­свідчили, що для різних категорій і соціальних груп насе­лення цей зміст обумовлений правовим статусом особи в суспільстві. Наприклад, правовий статус неповнолітніх, сту­дентів, робітників, службовців, підприємців тощо. Для всіх категорій населення ці знання обумовлені конституційним статусом громадянина, в якому закріплені основні права, свободи і обов'язки громадян в сфері політичних, економіч­них, соціальних, культурних і особистих правовідносин. Цей зміст обумовлений також необхідністю отримання спеціаль-

98


 


них знань по правовому регулюванню окремих сфер су­спільних відносин. Як показала практика правового навчання в вузах цей зміст повинен складатись із двох розділів: пер­ший — це знання по загальній теорії держави і права, а дру­гий — це знання по окремим галузям права для спеціалістів гуманітарного профілю, медичних працівників, сільськогос­подарських працівників технічного профілю тощо. Тому програми правового виховання для різних категорій насе­лення можуть бути різними по своєму змісту і об'єму мате­ріалу.

5) Методи правового виховання застосовуються різними суб'єктами, які здійснюють цей процес. Методи це су­купність прийомів або способів, при допомозі яких здійснюєть­ся формування правових знань, вмінь і навичок, а також: фор­муються почуття поваги до права, до закону і тих соціальних цінностей, які охороняються і регулюються правом. До ме­тодів правового виховання відносяться: метод переконання, покарання, наглядності, позитивного прикладу, розв'язан­ня юридичних казусів, заохочення, критика і самокритика, метод навіювання , наслідування тощо.

Форми, методи і зміст правового виховання можуть зміню­ватись залежно від його завдань і мети. При цьому можуть використовуватись різні засоби, в тому числі засоби масової інформації: телебачення, преса і радіо. Після правового на­вчання вони займають друге місце в правовому всеобучі на­селення. В зв'язку з тим, що всі юристи державних і приват­них установ вимушені займатись індивідуальним чи групо­вим роз'ясненням діючого законодавства, їм потрібно знати проблему формування правосвідомості і правової культури особистості, форми, засоби і методи досягнення цього зав­дання. Кабінет Міністрів прийняв Постанову «Про програ­му правової освіти населення України» від 29 травня 1995 Року, в якій передбачається цілий ряд заходів щодо по­ліпшення правового навчання і виховання населення.


99


Глава IX Правовий статус особи і права людини

§1. Поняття, зміст і принципи правового статусу особи

Особа реалізує себе через активну участь в суспільному житті, через суспільні відносини, різні рухи. Соціальні гру­пи, класи і особи, які входять в них, впливають як на со­ціальний розвиток суспільства, так і на свій особистий. Ве­лике значення в розвитку особи має її правовий статус, тоб­то система гарантованих державою і громадянським су­спільством прав, свобод і обов'язків особи. Правовий статус — це сукупність юридичних прав, свобод і обов'язків особи, які закріплені в діючому законодавстві і складають соціаль­но допустимі і необхідні потенційні можливості особи мати суб'єктивні права і обов'язки і реалізувати їх в системі су­спільних відносин. Правовий статус складається із об'єктив­них (законодавчих) і суб'єктивних прав, свобод і обов'язків особи. Правовий статус особи може бути також обумовле­ний природними правами і обов'язками людини, які не за­кріплені в законодавстві, але входять до суб'єктивних прав і обов'язків особи.

Правовий статус закріплює досягнутий рівень свободи осо­би, людини в суспільстві, виступає важливим засобом ефек­тивного задоволення потреб і інтересів кожної людини, створення і використання умов для всебічного розвитку особи. Правовий статус служить юридичною основою і за­собом підвищення соціальної активності, втягнення кож­ного громадянина в активну діяльність по управлінню дер­жавними і суспільними справами, в розвиток економічно­го виробництва.

Послідовна реалізація прав, свобод і обов'язків дає кожній особі сильні засоби для пізнання закономірностей суспіль­ного розвитку, для завоювання свободи. Права, свободи і обов'язки — це елементи правового статусу особи. Право­вий статус особи виражає її соціальне становище, а також можливості для його розвитку. Закон від імені держави і громадянського суспільства виділяє найбільш суттєві со­ціальні можливості особи і закріплює їх у вигляді прав, сво-

100


бод і обов'язків громадянина певної держави. Всі інші осо­би по відношенню до цієї держави виступають в якості іно­земних громадян і осіб без громадянства, правовий статус яких має свої особливості.

Зміст прав, свобод і обов'язків громадян повинен базува­тися на єдності і поєднанні суспільних і особистих інтересів і визначатися реальними суспільними відносинами. В ос­танні роки при переході до правової держави і громадян­ського суспільства головний акцент робився на пріоритет прав людини над правами держави, що привело до вседоз­воленості, росту злочинності, втрати державою управління економікою і контролю над розвитком і проведенням пра­вових, економічних реформ. Але приватний інтерес пови­нен поступитися загальнонародним, державним інтересам, як говорили стародавні римляни.

В зв'язку із цим повинен бути паритет прав особи і держа­ви, а не пріоритет прав особи.

Права і свободи особи є матеріально обумовлені, юридич­но закріплені і гарантовані можливості індивіда мати і ко­ристуватись конкретними соціальними благами — соціаль­но-економічними, духовними, політичними і особистими. Між правами і свободами особи немає особливих відміннос­тей. В будь-якому суспільстві юридичні права і свободи невід'ємні від юридичних обов'язків. В людському суспільстві «немає прав без обов'язків, як і немає обов'язків без прав», — писав К.Маркс1. Якщо у одного суб'єкта є права, то в іншого виникають юридичні обов'язки. Права держави, на­приклад, являються обов'язками для громадянина, а обо­в'язки держави є (виступають) правами громадянина. Між правами і обов'язками існує діалектичний взаємозв'язок, вони можуть мінятися місцями.

Суб 'єктивне право це міра можливої і бажаної поведінки особи для задоволення своїх чи інших законних потреб і інте­ресів. Суб'єктивні права це такі права, що належать кон­кретній особі і об'єктивуються в діючому законодавстві, яке є підставою для реалізації суб'єктивних прав особи. Реаліза-

'Див.: Маркс К., Знгельс Ф.//Соч.—Т.17.—С446.

101


ція суб'єктивних прав особи залежить від волі самої особи та соціально-економічних і політичних умов існування лю­дини. Суб'єктивний юридичний обов'язок це міра необхід­ної поведінки чи діяльності особи, яка закріплена в законо­давстві і спрямована на задоволення потреб і інтересів інших суб'єктів суспільних відносин. Наприклад, обов'язок дотри­муватись Конституції, правопорядку тощо. Юридичні обо­в'язки обумовлені об'єктивними закономірностями розвитку суспільства, виражають поєднання особистих і суспільних інтересів.

Поряд з юридичними правами і обов'язками існують за­конні інтереси. Законними інтересами являються інтереси особи, які безпосередньо не охоплюються змістом встанов­лених законом прав і свобод, але підлягають захисту зі сто­рони держави1. Законні інтереси являються необхідним до­датковим елементом правового статусу громадян.

Правовий статус особи, громадянина формується на підставі його принципів. До основних принципів правово­го статусу відносяться: повнота прав і свобод; єдність і рівність прав і обов'язків; поєднання суспільних і особис­тих інтересів; реальність, гарантованість прав і обов'язків, динамізм правового статусу іноземних громадян з статусом громадян України.

Правові статуси можуть бути різними: правовий статус громадянина України (конституційний статус громадянина), неповнолітніх, військовослужбовців, пенсіонерів, іноземних громадян, осіб без громадянства тощо.

§2. Класифікація прав, свобод і обов'язків особи

Юридичних прав, свобод і обов'язків надзвичайно багато і за сферою реалізації їх класифікують на п'ять груп: фізичні (життєві), особистісні, економічні, політичні, культурні.

1) Фізичні (життєві, або вітальні) права — необхідні для нормального існування і розвитку людини. До них можна

'Див.: Витрук Н.В. Правовой статус личности в СССР — М., 1985.-С.11.

102


віднести право на життя, на свободу, на фізичну недотор­каність, на власність. До обов'язків відносяться — обов'язок берегти навколишнє природне середовище, природу; обо­в'язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей, а обо­в'язки дорослих дітей — утримувати своїх престарілих батьків, які потребують допомоги.

2)       Особистісні — це такі права і обов'язки, які спрямовані
на конкретизацію свободи і вільний розвиток особи: право
на ім'я, честь і гідність, тайну переписки, телефонних роз­
мов і іншої кореспонденції, свободу совісті — тобто свободу
вільно сповідувати будь-яку релігію або ніяку, обов'язок
поважати честь і гідність, національні почуття інших людей,
не порушувати особистих прав інших людей тощо.

3)       Економічні права і обов'язки пов'язані з реалізацією осо­
би в сфері виробничих відносин: право на працю, професію,
на відпочинок, на оплату праці, право на власність стосовно
засобів виробництва. Обов'язок — чесно і добросовісно пра­
цювати, дотримуючись дисципліни праці і технології вироб­
ництва, обов'язок сплачувати податки.

4)   Політичні права і обов'язки — це такі права і обов'язки,
які пов'язані з участю громадян в політичному житті су­
спільства: право на громадянство, право обирати і бути об­
раним у представницькі органи державної влади і місцевого
самоврядування, брати участь у діяльності політичних партій
і громадських рухів тощо; обов'язки: парламентським, чи
конституційним шляхом добиватись політичної влади, ви­
ражати і захищати інтереси народу, оборона держави в не­
обхідних випадках тощо.

5)       Культурні права і обов'язки — це такі права і обов'язки,
які пов'язані із реалізацією їх у сфері духовних цінностей
суспільства: право на освіту і інформацію, користування за­
кладами культури (театрами, кінотеатрами, бібліотеками, му­
зеями, заповідниками і т.іт.). Обов'язки: берегти історичні і
культурні пам'ятники, культурні надбання народу, володіти
Державною мовою тощо.

Суб'єктивні права і обов'язки особи залежать від правово­го статусу особи, від функціональних прав і обов'язків осо­би, від її посади і соціального статусу. Всі громадяни Украї­ни мають конституційний статус.


§3. Права людини, права нації (народу) і їх розвиток в сучасний період

Термін «права людини» з'явився в армії Кромвеля під час Англійської буржуазної революції в XVII столітті, але реа­лізувати їх в той час не було можливості1. Під час Великої французької революції 1789 р. була прийнята Декларація прав людини і громадянина, в якій було сформульовано право громадян на участь в виборах і головний принцип правової держави — «громадянам дозволяється робити все те, що не заборонено законом». Ці принципи не могли зразу реалізу­ватись у життя, оскільки юридично вони були проголошені, а фактично на протязі тривалого часу ігнорувались правля­чими класами. В 1917 році після Великої Жовтневої соціа­лістичної революції в Росії була прийнята Декларація прав трудящих і експлуатованого народу. Всі ці акти послужили розвитку і реалізації прав людини. Разом із тим, в Радян­ському Союзі і в країнах Заходу права людини розвивались по-різному, оскільки існували різні політичні системи, різні форми правління і політичні режими.

Лише після другої світової війни в 1948 році ООН була прий­нята «Загальна декларація прав людини», яка проголошувала і закріплювала основні права людини. З цього часу почала роз­виватись теорія прав людини на міжнародному рівні. В 1975 році був прийнятий Хельсінський заключний акт з безпеки і співробітництва в Європі, в 1989 р. — Підсумковий документ Віденської зустрічі держав — учасниць НБСЄ, в 1990 р. — Паризька хартія для нової Європи і цілий ряд інших доку­ментів. В 1989 р. в колишньому Радянському Союзі була та­кож прийнята Декларація прав людини; Україна поки що такої декларації не прийняла, хоча в проекті нової Конституції пе­редбачаються широкі демократичні права і свободи людини.

Таким чином, еволюція правового статусу особи в багатьох випадках залежить від факторів міжнародного розвитку і співро­бітництва. Економічне і науково-технічне співробітництво

'Див.: Зарічинський Г.В., Нижник Н.Р. Права радянської лю­дини. — К.: Знання, 1990.

104


позитивно впливає на правове регулювання прав і обов'язків особи. Під впливом міжнародного співробітництва посилив­ся розвиток принципу поваги прав і свобод людини. Основ­ною умовою еволюції правового статусу особи є вирішення загальносоціальних міжнародних проблем таких, як забезпе­чення миру і процес роззброєння, заборона ядерних дослід­жень в повітрі, в океані і під землею, збереження природи і навколишнього середовища, проблеми моря і океану, охоро­на здоров'я, взаємодопомога в соціальному розвитку тощо.

Вирішення глобальних проблем направлено на забезпе­чення і розвиток основних прав і свобод народів, націй, дер­жав світового співробітництва в цілому. Все це пов'язано із забезпеченням миру і безпеки, ліквідацією війн, агресій ра­сизму, апартеїду, колоніалізму. Всі права і свободи спеціа­лісти поділяють на три «покоління». Права «першого поко­ління» — буржуазно-демократичні права і свободи, які були проголошені ще в французькій Загальній декларації прав людини і громадянина; права «другого покоління» — права і свободи, які завойовані трудящими і закріплені в міжна­родно-правових документах: Загальній декларації прав лю­дини, міжнародних пактах про права людини; правами «тре­тього покоління» є права і свободи націй, народів, держав, світового співтовариства1. Всі ці права взаємопов'язані і обу­мовлені, і розвивались вони паралельно.

Основні права нації (народу) — це певні можливості кож­ної нації (народу), які необхідні для нормального її існуван­ня та розвитку в конкретно-історичних умовах, об'єктивно зумовлені досягнутим рівнем розвитку людства і мають бути загальними і рівними для всіх народів і націй2. Потрібно відрізняти права нації і народу, оскільки в суспільстві і дер­жаві може існувати багато націй. В умовах багатонаціональ­ної держави права націй обумовлені правами держави і всього суспільства. Всі ці права знайшли своє відображення в Дек-

'Див.: Витрук Н.В. Правовий статус личности в СССР. М.: Юр. лиш., 1985.-С.73.

2Див. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та дер­жави. К.-1994.-С.14.

105


ларації про державний суверенітет України (1990 р.), в Акті проголошення незалежності України (1991 р.), в Декларації прав національностей України (1991 р.), в Законі «Про на­ціональні меншини» (1992 р.) та в інших законодавчих ак­тах. Основні права нації можна класифікувати на фізичні, етнічні, культурні, економічні, політичні. Право на само­визначення або на державну самоорганізацію належить до найважливіших, визначальних прав всього народу, а не ок­ремої нації, яка може існувати в суспільстві і державі. Ці питання викладені в Резолюції ООН «Право народів і націй на самовизначення» (1952 р.). В кожній державі можуть існу­вати свої особливості стосовно прав націй і національних меншин. В Україні створено Міністерство у справах націо­нальностей і міграції України. Крім прав націй і народу нині ставиться питання і про основні права людства.

В Загальній декларації прав людини, яка прийнята ООН в 1948 р., проголошено:

1)       всі люди народжуються вільними і рівними у своїй
гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і по­
винні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства;

2)       кожна людина повинна мати всі права і всі свободи,
проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольо­
ру шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переко­
нань, національного чи соціального походження, майново­
го, станового або іншого становища;

3)   кожна людина має право на життя, свободу і особисту
недоторканість;

4)   ніхто не повинен бути у рабстві або підневільному стані;
рабство і работоргівля забороняються в усіх видах;

5)      ніхто не повинен зазнавати тортур або жорстокого, не­
людського або такого, що принижує гідність людини, повод­
ження і покарання;

6)   всі люди рівні перед законом і мають право на рівний їх
захист законом від любої дискримінації і від підбурювання
до такої дискримінації;

7)       кожна людина має право на ефективне поновлення у пра­
вах компетентними національними судами в разі порушення її
основних прав, наданих їй конституцією або законом;

8)   ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затри­
мання або вигнання;

106


9)  ніхто не може зазнавати безпідставного втручання в його
особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на не­
доторканість його житла, тайну його кореспонденції або на
його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист
від такого втручання або таких посягань;

10)     кожна людина має право вільно пересуватися і обира­
ти собі місце проживання у межах кожної держави. Кожна
людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й
свою власну, і повернутися у свою країну;

11)     кожна людина має право на громадянство. Ніхто не
може бути безпідставно позбавлений громадянства або пра­
ва змінити своє громадянство;

12)     чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право
без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або
релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Шлюб може укла­
датися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружу­
ються. Сім'я є природним і основним осередком суспіль­
ства і має право на захист з боку суспільства та держави;

13)     кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії;

14)  кожна людина має право на свободу переконань і на
вільне їх виявлення: це право включає свободу безпереш­
кодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати,
одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими
засобами і незалежно від державних кордонів.

В Декларації також закріплюються політичні і соціально-економічні права, право на освіту, культуру, право на соці­альний і міжнародний порядок. Кожна людина має обов'яз­ки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

Вказані права і обов'язки людини конкретизовані в про­екті Конституції України. Потрібно відрізняти права і сво­боди, які закріплені в законодавстві, а також їх гарантії і фактичний стан. В умовах політичної і економічної кризи багато прав і свобод не можуть бути гарантовані державою.

107


Глава X Законність і правопорядок

§1. Поняття законності

До недавнього часу в нашій літературі існувало два понят­тя «законності» — соціалістична і буржуазна законність. В минулому ми надзвичайно хвалили свою законність і кри­тикували буржуазну за її формальний характер. В юридич­ному словнику сталінської доби соціалістична законність визначається як один із основних методів здійснення дикта­тури пролетаріату, який виражається в безумовному і точ­ному дотриманні всіма державними органами, посадовими особами і громадянами законів і інших нормативних актів соціалістичної держави1.

Таке визначення пізніше трохи модифікувалось, але суть залишилась та ж. Воно було вигідне представникам найви­щих ешелонів влади командно-адміністративної системи, тому що законність зводилась до точного і неухильного до­тримання і виконання законів. Сьогодні ми знаємо, до чого приводить бездумне виконання багатьох законодавчих актів, прикладом може служити виконання Постанов і Указів по боротьбі з пияцтвом і алкоголізмом. Проведення в життя багатьох законодавчих актів привело до негативних наслідків, до початку економічної кризи в колишньому СРСР. Під приводом виконання Постанов Уряду було багато порушень прав людини. Таким чином, суворе дотримання і виконан­ня законів далеко не завжди приводить до позитивних наслідків, до прогресу добра і справедливості. Тому законність не може зводитись тільки до цієї, хоч і головної вимоги.

Сам термін «законність» виник в період буржуазних рево­люцій і зводився до вимоги підпорядкування громадян, ад­міністрації, посадових осіб і суду приписам закону і до забо­рони виходити за його межі. Зокрема, в Декларації прав людини і громадянина 1789 р. (Франція), в ст.5 записано, що все те, що не заборонено законом, дозволено, і ніхто не

'Див.: Юридический словарь.—М.—1953.—С.632. 108


може бути примушений до дій, які не передбачені зако­ном. Принцип «що не заборонено законом, те дозволено» став реалізовуватись і в нас в останні роки так званої пере­будови, але його реалізація також привела до негативних наслідків, тому що більшість громадян зрозуміли його як принцип — роби, що хочеш і що можеш. Це поглибило стан кризових явищ в суспільстві. Щоб цей принцип діяв правильно, в нашому суспільстві повинна бути досконала система законів, які встановили б, яка діяльність і поведін­ка особи заборонена.

Таким чином, щоб розкрити поняття законності, потрібно також торкнутись якості самих законів. Режим законності вимагає, щоб самі закони, в яких виражаються свавілля, во­люнтаризм держави по відношенню до своїх громадян не можуть забезпечити і гарантувати демократичну форму прав­ління, демократичний режим, демократичні права і свободи громадян.

Правові закони — це демократичні закони, в яких вира­жаються потреби і інтереси всіх суб'єктів суспільних відно­син. В таких законах повинні бути оптимально збалансовані права і законні інтереси як громадянина, так і держави. В останні роки головний акцент ставився на права і свободи людини, а права держави і суспільства в цілому ігнорува­лись. Повинно ж бути так, щоб був паритет прав і обов'язків держави, суспільства і громадянина.

Законність — не тільки метод або режим діяльності дер­жавних органів і громадян. Законність — це складне соці­альне явище, яке потрібно відрізняти від аналогічних соці­альних явищ таких, як право, законодавство, правопорядок.

1) Першою і найголовнішою вимогою законності є добре продумана система правових демократичних законів і інших нормативно-правових актів. Від якості законів залежить вся діяльність правоохоронних органів, громадських організацій, державних і приватних підприємств. «Який закон — такий і суд», — такий принцип був проголошений в нашій пресі. Діяльність суду повністю залежить від якості законів.

Закони повинні бути ясні, однозначні, доступні для всіх громадян і посадових осіб. Вони повинні бути такі, щоб не можна було застосувати дореволюційний афоризм: «Закон

109


як дишло — куди повернув, туди і вийшло». В Україні про­ходить повне оновлення системи законодавства, почалась правова реформа, хоча і з великими труднощами.

2)        Другою вимогою законності є відповідність підзакон-
них нормативних актів законам і Конституції. В минулому
такі акти називали «надзаконними», оскільки вони супере­
чили законам і реалізовувались в першу чергу. Крім того,
вони видавались, виходячи із відомчих інтересів і всупереч
інтересам всього суспільства і народу.

3)        Третьою вимогою законності є чітке формулювання і
закріплення компетенції, функціональних прав і обов'язків
всіх державних органів і їх посадових осіб, підприємців і
організацій, політичних партій і громадських об'єднань, їх
правового статусу. Важко визначити, хто і які має права і
обов'язки, що і коли повинен робити, як виконувати, до­
тримуватись і використовувати закони.

4)   Законність — це є одночасно метод і режим діяльності
всіх суб'єктів суспільних відносин. Це процес реалізації пра­
вових норм на підставі автономного, імперативного, дозво­
ляючого і заохочуючого методів правового регулювання.
Результатом цього процесу є стан правопорядку, стан пра­
вовідносин суспільства.

Таким чином, законність — це особливий режим або процес діяльності держави і інших суб'єктів суспільних відносин, суть якого зводиться до трьох основних вимог:

1)     наявність добре продуманої системи правових законів і
підзаконних нормативно-правових актів;

2)  точне і повне закріплення правового статусу (прав і обо­
в'язків) всіх учасників правовідносин;

3)  точне і неухильне виконання і дотримання законів та інших
нормативно-правових актів всіма посадовими особами і гро­
мадянами.

Проф. Рабінович П.М. дає інше визначення: законність — це режим (стан) відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам держави, який утворюється в результаті їх неухильного здійснення всіма суб'єктами права1.

'Див.: Рабінович П.М. Вказ. робота.—С.66. 110


Визначення законності можна дати й інше, оскільки це багатогранне явище, яке зводиться до діяльності державних і інших органів і організацій по неухильному дотриманню і виконанню правових законів.

§2. Поняття правопорядку

Законність безпосередньо пов'язана з правопорядком. Ці поняття дуже близькі і їх часто ототожнюють. Наприклад, виступаючи перед виборцями м.Москви, Л.І.Брежнєв, ко­лишній Генеральний секретар ЦК КПРС сказав, що добре продумана система законів плюс їх неухильне дотримання і виконання — це і є законність і правопорядок. Але це різні поняття, хоча і вживаються вони паралельно і дуже тісно взаємозв'язані. Наприклад, правоохоронні органи система­тично аналізують стан законності і правопорядку.

Правопорядок є складовою частиною громадського поряд­ку. Громадський порядок є результат регулювання або реа­лізації всіх соціальних норм — моралі, релігійних норм, норм громадських організацій, звичаїв тощо. Правопорядок же на відміну від громадського порядку, виникає і створюється в результаті реалізації правових норм.

Любий порядок взагалі зводиться до певної системи відно­син. Тому правопорядок це не що інше, як система право­відносин, які встановлені в результаті реалізації норм позив­ного права, права створеного державою. Проф. Рабінович П.М. пише, що правопорядок — це режим (стан) упорядко­ваності, організованості суспільних відносин, який складаєть­ся за умов законності.

їх відмінність полягає в тому, що законність — це режим або процес дотримання і виконання діючого законодавства, а правопорядок — це уже результат дії, реалізації самого процесу законності. Тому логічно правопорядок включає в свій зміст режим (процес) законності і її результат — систе-"иу правовідносин, які склались в результаті реалізації норм права. Правопорядок більш широке поняття. Воно включає систему правових демократичних законів, функціональні пРава і обов'язкі (правовий статус) державних органів, органі­зацій і громадян, процес (режим) точного і неухильного до-ТІІ


тримання і виконання діючих нормативно-правових актів (права) і систему правовідносин, які склались в результаті такої реалізації.

Громадський порядок виник в період первісно-общинно­го ладу. Правопорядок же виник значно пізніше, з появою держави і законодавства. З відмиранням держави відповідно не буде існувати правопорядку. Громадський же порядок, заснований на реалізації соціальних норм, залишатиметься поки буде існувати суспільство.

Правопорядок — це не необхідна або можлива поведінка чи діяльність, яка закріплена в правових нормах, не абст­рактні права і обов'язки, а фактична реалізація людьми суб'єктивних прав і обов'язків. Саме поведінка людей, яка пов'язана з дією права, утворює правопорядок. Таким чи­ном, правопорядок — це результат дії права і умов його реалізації.

Забезпечення бажаного правопорядку починається з ви­значення відносин, які підлягають правовому регулюванню, з видання законів. їх видання обумовлено переходом до рин­кової системи господарства, до нової політичної системи.

Необхідно відрізняти реальний правопорядок і правовий порядок як ідеал — кінцевий результат, на досягнення яко­го направлена діяльність держави і громадянського суспіль­ства на певному етапі свого розвитку. Показником стану правопорядку є дотримання і виконання правових норм, правильне їх застосування. Чим менше здійснюється в суспільстві правопорушень, тим міцніший правопорядок. Правопорядок складається із реалізації не тільки принципу законності, але і всіх інших принципів правової держави і громадянського суспільства.

В історичному плані існували різні типи правопорядку в залежності від типів держави і права: рабовласницький, фео­дальний, буржуазний, соціалістичний та інші перехідні або змішані типи.

Правопорядок — це система правовідносин, яка складаєть­ся в результаті реалізації режиму законності, правових прин­ципів, системи права і законодавства всіма суб'єктами суспі­льних відносин і характеризується станом правопорушень і злочинності в суспільстві.

112


Соціальна цінність і роль правопорядку полягає в тому,

що:

1)       він виражає і закріплює структуру управління народним
господарством;

2)       в ньому поєднується планова дисципліна державних
підприємств і автономна самостійність  приватних
підприємств;

3)       виражає і закріплює систему політичних та інших со­
ціальних відносин;

4)       в ньому відображаються всі форми власності — загаль­
нодержавна, комунальна, колективна і приватна;

5)       він закріплює політичну, економічну та ідеологічну ба­
гатоманітність;

 

6)   забезпечує розвиток кооперативних,  приватних
підприємств, змішаних підприємств і організацій;

7)        гарантує і закріплює систему юридичних прав і обо­
в'язків громадян;

8)        забезпечує громадянський мир, злагоду, спокій в Ук­
раїні та створює умови для гідного життя і праці людини,
консолідації всіх здорових сил суспільства;

9)        створює умови для подолання економічної, соціальної
та конституційної кризи.

§3. Основні вимоги (принципи) законності

Режим законності являється необхідним елементом по­літичного режиму. Законність безпосередньо зв'язана з відпо­відним демократичним режимом. Цей зв'язок проявляється в тому, що законність — це дотримання і виконання демо­кратичних правових законів. Вона опирається на демокра­тичну рівність громадян перед законом, на рівність основ­них прав і обов'язків. Згідно з Конституцією України і За­конами про вибори в вищі і місцеві органи влади всі грома­дяни України мають рівні права обирати і бути обраними в представницькі органи державної влади і місцевого само­врядування.

Законність заснована на підконтрольності державного апа­рату народу і його представнику — Верховній Раді України. Всі державні органи діють на підставі законів. Вищі поса-

113


дові особи держави призначаються і звільняються Верхов­ною Радою України. Народ зацікавлений в зміцненні за­конності і в нормальній діяльності державного апарату.

Законність є засобом охорони демократичних прав грома­дян. Вона забезпечує активну участь громадян в управлінні державою і суспільством. Законність гарантує демократичну процедуру прийняття законів. її суть полягає в тому, щоб забезпечити верховенство правових законів. В ст.1 Конститу­ційного договору між Верховною Радою України та Прези­дентом України вказується, що: «Україна є демократичною, соціальною, правовою державою, яка утворена на основі здійснення українським народом свого суверенного права на самовизначення, виражає волю народу і захищає інтереси своїх громадян. В Україні діє принцип верховенства Права».

Народ є єдиним джерелом влади і здійснює її як безпосе­редньо — шляхом референдумів, так і через систему держав­них органів та органів місцевого самоврядування. Законність направлена на охорону демократії від свавілля окремих гро­мадян, антисуспільних корумпованих і мафіозних груп. Та­ким чином, законність є конституційний принцип. Разом із тим, цей принцип конкретизується в інших принципах і вимогах законності. До них відносяться:

1)     принцип єдності законності на всій території України. Він
визначається єдністю системи права і системи законодав­
ства, а також практики його реалізації всіма суб'єктами су­
спільних відносин. Законність повинна бути єдина в усіх
областях України, а також в Автономній Республіці Крим;

2)      принцип загальності законності. Він полягає в тому, що
законів зобов'язані дотримуватись і виконувати всі без ви­
ключення державні органи, громадські організації, посадові
особи і громадяни. Нікому не дано право порушувати зако­
ни, обходити їх чи ставити себе над законом. Ще В.ІЛенін
в записці Л.А.Фотієвій писав, що обійти декрети не можна,
що тільки за одну таку пропозицію потрібно віддавати під
суд. Законність повинна бути одна, інакше не може бути ні
культурності, ні політичної грамотності1;

•Див.: Ленин ВИ. ЛСС.-Т.50.-С.427; Т45.-С.427 114


3)     однією із основних вимог законності є дотримання і охо­
рона прав громадян. Всі органи державної влади і органи
місцевого самоврядування в Україні здійснюють свої повно­
важення, виходячи з пріоритетності прав і свобод людини.
Забезпечення цих прав і свобод, охорона життя, честі і
гідності людини — обов'язок держави (ст. 5 Конституційно­
го договору). Всі посадові особи держави повинні викорис­
товувати свої повноваження в відповідності із законом, охо­
роняючи права громадян і задовольняючи їх законні інтере­
си. Згідно з принципом правової держави всім посадовим
особам дозволено робити лише те, що дозволяє робити за­
кон, а громадянам дозволяється робити все те, що не забо­
ронено законом. Державні органи повинні своєчасно роз­
глядати заяви, скарги і пропозиції громадян;

4)  важливим принципом законності в правовій державі є
верховенство права над законами і підзаконними нормативно-
правовими актами, над фізичною і політичною силою дер­
жави чи інших суб'єктів громадянського суспільства. В ст.1
Конституційного договору проголошено, що в Україні діє
принцип верховенства права. Це означає, що всі закони й
інші нормативно-правові акти повинні бути правовими, всі
питання внутрішнього економічного і політичного життя
повинні вирішуватись з позицій права, справедливості і гу­
манізму, без авторитарних, насильницьких методів;

 

5)        принцип єдності законності і доцільності. Цей принцип
полягає в тому, що рішення вищих і місцевих органів влади
повинні прийматись відповідно до правових законів і зако­
номірностей економічного і політичного розвитку суспіль­
ства. Доцільність повинна співпадати з вимогами і інтереса­
ми всього суспільства. У випадку розбіжностей між суспіль­
ними інтересами і інтересами підприємств, організацій і гро­
мадян повинні домінувати інтереси суспільства і держави;

6)   одним із принципів законності є невідворотність юри­
дичної відповідальності за вчинені правопорушення. Це озна­
чає, що правоохоронні й інші державні органи зобов'язані
притягувати до юридичної відповідальності осіб, винних у
вчиненні правопорушень. Незважаючи на надзвичайно ве­
ликий обсяг роботи в правоохоронних органах (велика на-
вантаженість), всі факти правопорушень повинні бути роз-

115


криті. Закони повинні виконуватись всіма без виключення посадовими особами і громадянами.

7)      Принципом законності також є право громадян на за­
хист. Цей принцип реалізується через всю систему держав­
них органів. Він означає, що всі громадяни мають право
подавати заяви, скарги і пропозиції по захисту своїх прав, а
також по покращенню діяльності державного апарату. За­
хист прав громадян здійснюється, в першу чергу, через сис­
тему правосуддя. Суди повинні бути незалежними і підко­
рятись тільки закону, розглядаючи ті чи інші справи.

8)      Одним із принципів (вимог) законності є також здійснен­
ня державного нагляду і громадського контролю за точним і
неухильним дотриманням законів.
Цей принцип повинні реа­
лізовувати не тільки контрольно-наглядові, але і правотворчі
органи.

9)  Однією із вимог законності являється також єдність ро­
зуміння і застосування нормативно-правових актів на всій те­
риторії всіма посадовими особами і громадянами України.
Ре­
алізація цього принципу здійснюється через правове вихо­
вання і навчання працівників держапарату і населення. Воно
повинно забезпечуватись формуванням у населення і поса­
дових осіб поваги до права, до закону, до людини на підставі
власних переконань кожної особи.

§4. Гарантії законності і правопорядку

Стан законності залежить від цілого комплексу соціально-політичних, економічних обставин і факторів, а також від рівня культури населення, в тому числі і від того, як рішуче захищають своє право громадяни. Режим законності забез­печує міцний і стабільний правопорядок.

Гарантії законності — це система засобів, з допомогою яких у суспільному житті впроваджується, охороняється і у випадку порушення відновлюється законність.

Всі гарантії законності можна поділити на загальносоці-альні і юридичні. До загальносоціальних відносяться — по­літичні, економічні, ідеологічні та інші. Вони повинні за­безпечуватись політичною і економічною системами су­спільства.

116


Політичні і економічні гарантії обумовлені закріпленням основ суспільного і державного ладу, основних прав люди­ни, принципів правової держави і громадянського суспіль­ства. Політична і економічна система обумовлюють стабіль­не законодавство, нормальну діяльність правотворчих органів. Ці гарантії вимагають перебороти політичну і економічну кризи, стабілізувати економічний розвиток, усунути проти­стояння між різними політичними силами і партіями. В умо­вах переходу до нової політичної і економічної системи ці гарантії малоефективні, оскільки кризові явища негативно впливають на стан законності і правопорядку.

Ідеологічні гарантії забезпечуються ціленаправленою діяль­ністю держави і суспільства по формуванню високого рівня правосвідомості і правової культури населення і посадових осіб. Формування правової культури може відбуватись сти­хійно і ціленаправлено. Ціленаправлене формування здійснюється при допомозі правового виховання, яке має різноманітні форми і методи: правове навчання (правовий всеобуч), правова пропаганда і агітація, правова просвіта. Надзвичайно великий вплив на формування правосвідомості і правової культури має практична діяльність правоохорон­них і місцевих органів влади і управління. Таким чином, сам стан законності і правопорядку має великий вплив на формування законності і правопорядку.

Юридичні гарантії законності — це передбачені законодав­ством і державою спеціальні засоби впровадження, охорони і, в разі порушення, відновлення законності. Ці гарантії обумов­лені діяльністю законодавчих, виконавчо-розпорядчих і пра­воохоронних органів. Юридичних гарантій досить багато, їх добре систематизував і класифікував проф. Рабінович П.М. Класифікацію здійснюють за суб'єктами застосування, за характером юридичної діяльності, за онтологічним статусом У правовій системі та іншими критеріями.

1)      За суб'єктами застосування гарантії поділяються на пар­
ламентські, президентські, судові, прокурорський нагляд,
муніципальні, адміністративні (управлінські), контрольні,
громадські, міжнародні тощо.

2)      За характером юридичної діяльності: правотворчі, пра-
вороз'яснювальні, правозастосувальні, правореалізаційні.

117


3)  За онтологічним статусом у правовій системі — норма­
тивно-документальні (правові акти: нормативно-правові акти,
інтерпретаційні акти, індивідуальні акти застовування пра­